7. Від загальних назв перейдімо до власних. Головне правило, яке я для себе зрозуміла: імена людей і географічні назви пишуться за різними правилами.
8. Основна мета в написанні імен людей, напевно, полягає в тому, щоб передати ім’я якомога ближче до оригіналу. Тут не діє правило «дев’ятки», проте діють правила написання І перед голосною та в кінці слова: «[І пишемо]: В іменах і прізвищах після приголосного перед наступним приголосним і в кінці слова: Беатріче, Овідій, Річард, Дідро, Дізель, Грімм, Медічі, Россіні, Анрі». Це правило легше запам’ятати на прикладі слова «Дізель/дизель»: «Власні назви, що перейшли в категорію загальних назв, пишемо за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (від прізвища Рудольфа Дізеля), силует (від прізвища Етьєна де Сілуетта)».
Доповнення, яке я сформулювала від себе і яке буде цікаво перевірити на більшій кількості прикладів, бо у Правописі не згадано цього виду власних назв у контексті І/И. Власні назви можуть стосуватися не лише людей та географії, а й інших об’єктів, подій тощо. І, напевно, такі власні назви писатимуться найближче до оригіналу, тобто вибір І переважатиме. Це можна простежити на зіставленні слів «бліцкриг», де І після Л та И після Р пишуться за наведеними вище загальними правилами, і «Крігсмаріне» – назви військово-морського флоту Третього Рейху. Обидва слова зустрічаються у статтях шановного Anti-Colorados на воєнну тематику, тому я звернула на них увагу при перекладі.
9. Для географічних назв діють кілька правил, деякі з них збігаються з наведеними вище, а інші – мають відмінності. Зокрема, із загальними правилами збігається написання І в кінці слова (Сомалі, Замбезі), І перед голосними і Й: «Перед голосним і в кінці слова пишемо і: Віші, Шіофок». До правила «дев’ятки» можна віднести написання суфіксів -ИДА, -ИКА (Антарктида, Флорида; Америка, Антарктика, Африка, Мексика). Проте це правило діє і для загальних назв, порівняйте: фізика і топоніміка (літера З входить до «дев’ятки», М – не входить). Чомусь окремо у Правописі також подано правила написання И/І після Р, хоча вони збігаються з правилом «дев’ятки» щодо -И перед приголосними (Британія, Крит) і з правилом про І перед голосними і Й (Трієст, Ер-Ріяд).
10. Сама «дев’ятка» в географічних назвах зазнала певних змін: правило про написання И після цих літер перед приголосними:
- завжди стосується п’яти літер: Ч (Чикаго, Чилі), Ш (Вашингтон, Йоркшир), Ж (Алжир), Ц (Лейпциг) та вже згаданої вище Р (Мадрид);
- до цього правила приєдналося написання И після ДЖ і Щ: Вірджинія;
- інші чотири літери «дев’ятки» мають И після себе скоріше як винятки – за традицією: С (Сирія), З (Бразилія), Т (Ватикан), Д (Единбург).
11. Після решти літер перед наступними приголосними (крім Й) переважно пишеться І: Канзас-Сіті, Лісабон, Міссісіпі, Ніл, Севілья, Сідней. Проте тут є винятки, які спираються на вимову і традицію: Вифлеєм, Єрусалим, Китай, Пакистан, Єгипет.
Ці винятки хочу доповнити ще одним, який поступово утверджується. Дедалі частіше назви річки Халхин-Гол пишеться через И, а не через І. У поєдинку мовної традиції (неважко здогадатися чиєї) та вимови, шальки терезів схиляються до другого з чинників: попри те що в російській мові ця назва пишеться через І, за свідченням Вікіпедії, у мові оригіналу – монгольській – вона вимовляється й пишеться з И: «Бої на Ха́лхин-Го́лі (монг. Халхын голын байлдаан; рос. Бои на Халхин-Голе)».
І бонусом – ще одне правило з Правопису, яке дуже спростило мені переклад циклу статей шановного Готельєра-бандерівця про Балканські війни: «И (І) передаємо через и в прізвищах та іменах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и – і (болгарська, сербська та ін.): Величков, Живков, Христов; Белич, Караджич». Згаданий у нещодавній статті президент Сербії Вучич – ще один приклад дії цього правила. Для уточнення написання И/І в інших слов’янських мовах спрямовую до § 144 «Слов’янські прізвища та імена» Українського правопису. Там правила багато в чому схожі на ті, що тут ми розглянули детально.
Отака історія на сьогодні. Вона вийшла трохи довшою, ніж дві сторінки параграфа в Українському правописі, але, сподіваюся, що вона стане комусь у пригоді та допоможе опанувати логіку вибору И/І, наприклад, у словах «Черчілль» і «Чилі», «діагноз» та «диплом».
Моя шкільна вчителька української мови пропонувала вимовляти дев’ятку у такому вигляді: Д Т З С Ц (пауза) Ж Ч Ш Р. І цей ритм дозволив запам’ятати її на все життя.
Історія вийшла довгою, бо сила-силенна винятків.
загалом, Дякую, шановна Світлано, що потрудилися все це рз’яснити.
“Профессор Патрикеев шел к себе на работу и думал о проблеме изятия буквы Ять из букваря. Думая об этом Профессор Потрекеев случайно перешел границу без таможни, которую только вчера провели . За это он получил в морду сначала от представителя Петлюры , а потом от представителя Союзного Командования.”
Если серьезно то существует только один язык ну или мова и она заключается в простой двоичной логике 0 – непроход сигала 1 – проход сигнала. И из этой нехитрой двоичной комбинации нулей и единиц составляются логические цепочки “или” , “или да” , “или или да”, “или или нет но да” ну и так далее.
Все просто , можете спросить у любого искуственного интелекта который кстати построен по нашему образу и подобию.
Чому тоді España стала Іспанією?🤔
Вітаю! Дякую за роз’яснення.
Прокоментуйте, будь ласка, невідмінювання назв організацій, які записані іноземними літерами (наприклад, “У Розетка ви знайдете…”). Аналогічно і посилання у цьому тексті на Анти-Колорадоса.
Дякую!