Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Напевно, багато хто помітив, що, коментуючи дії нашої влади, путінської шобли і того спецвідлову, який зараз окупував Білий дім, я майже завжди згадую визначення «невігластво», а часто – починаю опис саме з нього. І справді, зараз час неосвічених правителів у країнах, що мають різноманітні вектори розвитку, і в глобальному сенсі можна сказати, що зараз світом правлять дурні. В цьому випадку цим під терміном ховається не розумова відсталість як така, а явище набагато гірше.
Верховну владу отримують люди, спочатку – без видимих психічних відхилень, що перешкоджають отриманню хоча б базового обсягу знань, необхідних для керівництва країною. Ба більше, найчастіше це люди не жебраки, що не можуть собі дозволити здобути освіту або, скажемо так – обсяг знань, з яким буде не соромно штовхати публічні промови чи розуміти те, що тобі говорять і який контекст у цих слів. Нічого подібного! Вони могли і повинні були отримати ці знання, але через лінощі, безтурботність або нарцисизм вирішили, що для них це зайве.
І загалом таких людей досить багато, але одна справа, коли людина живе звичайним життям і не обтяжує себе зайвими знаннями, бо не бачить їм застосування, і зовсім інша – коли пацієнт наполегливо рветься у владу, не дбаючи про те, щоб відповідати бажаному посту своїми знаннями, досвідом та всім іншим, що просто необхідне там, нагорі. І ось, опинившись у першому кріслі та продемонструвавши глибину свого невігластва, такий пацієнт не просто виглядає дурнем, а й є таким без жодних застережень.
Як результат, слова та дії такого пацієнта виявляються невдалими і часто – шкідливими просто для того виду діяльності, яким він повинен займатися. У підсумку він займається тим, що йому подобається, а не тим, що повинен, бо в усьому іншому він майже нічого не тямить і це його втомлює. І тут слід зазначити, що високий рівень інтелекту не завжди є вирішенням проблеми, бо дуже розумних чи навіть геніальних мерзотників – хоч греблю гати, але цю верхню частину суспільства просто відсічемо, тому що такі люди знаходять себе в інших сферах діяльності, де вони можуть розкрити свій талант або ж високий IQ іншим, більш надійним чином.
Саме в цьому випадку виникає цінність загальноосвітнього рівня конкретного персонажа. Справа в тому, що більшість проблем, з якими вони стикаються, не є унікальними і вже програвалися тим чи іншим чином не один раз і не двічі. Тому хоча б мати уявлення про те, що такі ситуації вже виникали, – вже велика справа. А якщо персонаж може згадати, які рішення приводили до позитивного результату, а які – до провалу, то це вже дещо. Навіть якщо він знає, де і що можна прочитати з цього приводу, щоб методом аналогії розробити власний хід, – і це буде велика справа. Вже як воно там вдасться все це зібрати в купу і застосувати – інша річ, але тут хоча б усім буде зрозуміло, що і для чого робиться. Хтозна, можливо, хтось підіграє в цій партії і знайдеться правильне рішення. Але не маючи цього багажу, пацієнт приречений на жорстокі помилки.
Причому ці помилки потім можна буде якось пояснювати, якщо пацієнт не розкрив рота і не став фонтанувати геніальними промовами, які якраз і виявлять його невігластво. Таким чином буде продемонстровано, що він – дурень, і якщо в цей момент оточення цього не зрозуміє, то вони самі визначили себе ще нижчими за цього дурня. На жаль, прикладів такої дурості сьогодні – безліч, але пропоную лише один як ілюстрацію.
(Далі буде)
Дурні теж можуть бути, а можуть і не бути мерзотниками. І якщо невдала дія дурня з добрими намірами може бути помилкою, то дія зловмисного дурня, яка виглядає невдалою з погляду функції його посади, цілком може бути цілеспрямованим злочином.