Так, сьогодні ЗМІ пишуть про те, що як покарання союзникам Тромб оголосив про виведення частини своїх військ із низки європейських країн. Тут ми не станемо міркувати про те, що досить складно знайти союзників і дуже легко їх втратити, а тим більше через власну дурість і самозакоханість. У цьому випадку важливе те, чому це робиться. Міністр війни США Гегсет із властивою йому безмірною та блискучою тупістю заявив ЗМІ, що це «за Іран». Тобто за те, що союзники не підтримали їхню війну в Ірані.

Знову ж таки, тут залишимо за дужками, що НАТО – це оборонний союз, і власне союзницькі зобов’язання виникають при нападі якоїсь зовнішньої країни на учасника НАТО. Саме тоді починає функціонувати механізм колективної оборони. А тут Штати самі розв’язали війну і на них ніхто не нападав. Мало того, ця війна могла для США не починатися взагалі або закінчитися будь-якої миті, щойно Додіку це набридне. Тож пред’являти це союзникам – вершина дурості. Але знову ж таки, мова не про це, а про те, що ні Додік, ні Гегсет, ні весь той спецвідлов не знають навіть власної історії.

Тут слід згадати відносно нещодавні події, а саме Фолклендську війну 1982 року, що почалася після того, як Аргентина висадила свої війська на острови та оголосила їх своєю територією. Тут ми не будемо занурюватися в історію цієї локації, а просто зазначимо, що на той момент це була британська територія і на островах перебували піддані Її величності. І так сталося, що в ті часи уряд Британії очолювала Маргарет Тетчер, яка дає фору цілій роті таких Тромбів, які зараз будують бальний зал.

Незважаючи на те що Аргентина розташована на відстані 217 миль від островів, а Велика Британія – за вісім тисяч миль від них, Тетчер віддала наказ відбити острови силою. Сказано – зроблено. До островів пішло військово-морське угруповання, що складалося з двох авіаносців HMS Hermes і HMS Invincible, а також 23 есмінців та фрегатів, восьми підводних човнів та відповідної кількості суден забезпечення. Тобто це було все, що могло оперувати на такій відстані від своїх баз. Зрозуміло, що Аргентина була поряд і мала у своєму розпорядженні всі ресурси, які могла забезпечити країна.

Так от, у цьому розкладі Британія попросила у США про союзницьку допомогу, бо логістичне плече в американців було набагато коротшим. Але Штати вирішили всидіти на двох стільцях і допомагали союзнику супутниковими знімками й даними радіоперехоплень. На тому – все. І треба зауважити, що у нинішній бійці союзники, в тому числі Велика Британія і Франція, крім обміну розвідданими, ще й брали участь у перехопленні ракет та дронів, які запускали бородаті. Тобто вони вже зробили набагато більше, ніж американці у 1982 році.

Тож оці промови, якими Тромб зараз обурено сипле праворуч і ліворуч, можуть мати місце лише тому, що він гадки не має про історію своєї країни. Ну, а що стосується тієї війни, то британські збройні сили мали чітко поставлені реалістичні завдання. Військові розробили адекватні плани, і військові дії, які тривали десять тижнів, виявилися цілком успішними, що називається, «в один прохід». А бездарне й неосвічене цілепокладання в іранській війні вже демонструє «ефект смичка», коли Додік вчергове робить заяви про те, що взяв Куп’янськ, точніше – переміг Іран, а потім – змушений перемагати його знову.

Словом, на превеликий жаль, невігластво рулить.

Один коментар до “Про невігластво (Частина 2)”
  1. > як покарання союзникам Тромб оголосив про виведення частини своїх військ із низки європейських країн.
     
    Думаю, вивільнення частини інфраструктури, зайнятої ненадійним союзником, лише пришвидшить нарощування потужності європейськими арміями. А з урахуванням того, що європейці активно співпрацюють з Україною в питанні розробки найсучаснішої зброї, з часом дійде до того, що це не США матимуть бази в Європі, а Німеччина, Данія, Норверія, і навіть колишній колонізатор, Велика Британія, матимуть свої бази у США щоби захищати союзника.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *