Авторка перекладу: Світлана
Ще одна повчальна історія розвинулася з самого ранку понеділка. Причому географія події стала сюрпризом для багатьох спостерігачів як у ЄС, так і в курнику. В курнику навіть трохи розгубилися, бо досі не розуміють, як на це реагувати. А все почалося з того, що у президента Сербії Вучича явно здали нерви. Мабуть, приклад Болгарії, який постійно перебуває перед його очима, зробив свою справу.
Нагадаємо, що коли йдеться про постачання боєприпасів для ЗСУ, зазвичай згадують країни, які фінансують закупівлю снарядів, мін, патронів та іншого, але що стосується старих, ще совкових калібрів, то практично все, що було десь на складах, уже викуплено, і тепер поповнення йде за рахунок щойно випущеної продукції. А таку продукцію у величезних кількостях виробляють підприємства Болгарії. Там відповідні фабрики вже давно працюють у режимі 24/7 і, відповідно, заробляють гроші, яких ніколи не бачили.
А з урахуванням того що підприємства мають змогу закуповувати всю номенклатуру сучасних верстатів та обладнання для збройової промисловості, їхні виробництва вже не просто розширюються, а стрімко оновлюють верстатний парк. І при цьому в пресі майже повне мовчання. З іншого боку, шум потрібен для реклами, а болгарським підприємствам вона не потрібна, бо замовленнями вони завантажені під самий верх.
З погляду держави це – додаткові та стабільні податки, робочі місця, інноваційні технології та інше. І ось, дивлячись на всю цю красу, президент Сербії зрозумів, що його країна виявилася зайвою на цьому «святі життя», при тому що приблизно такі виробничі потужності є і в його країні. Зрозуміло, що Україні він нічого не постачатиме, бо друга Владіміра він завжди вилизував до дзеркального блиску, але ж 20 баксів – завжди 20 баксів, і ось сьогодні преса публікує його промову в такому вигляді:
«Я не хочу, щоб нас вважали постачальниками зброї протиборчим сторонам, але Європі потрібні боєприпаси. Тому я запропонував нашим друзям з ЄС укласти з нами контракт на постачання і взяти все, що в нас є… Це був би видатний внесок Сербії у європейську безпеку».
Якщо перекласти цю промову простими словами, то Вучич хотів би взяти участь у програмі закупівель озброєнь для України як виробник боєприпасів. Але при цьому він наголошує, що не збирається постачати їх жодній із протиборчих сторін. Та щойно він закінчив цей натхненний спіч, його попросили уточнити, чи це означає, що країни, які купили сербські боєприпаси, можуть відправити їх в Україну, і персонаж відповів прямо:
«Покупці вільні розпоряджатися ними як завгодно. Нам просто потрібен довгостроковий контракт, щоб ми могли планувати. Я завжди казав, що Сербія зберігає воєнний нейтралітет. Але ми абсолютно готові співпрацювати з європейськими арміями».
Словом, тут усе просто. Ніхто з країн ЄС і НАТО не купуватиме боєприпаси старих калібрів, бо всі перейшли на стандарти Альянсу, і тому якщо та сама Німеччина закуповує міни і снаряди совкового стандарту, то виключно для постачання всього цього в Україну. І через те що діє лінія фінансування закупівель саме цієї номенклатури боєприпасів, то Сербія може продавати їх лише для того, щоб вони опинилися в розпорядженні ЗСУ. Лаптям вони їх не продадуть ні прямо, ні манівцями, бо перший такий прецедент відразу приведе до блокування всього збройового експорту, адже виходу до моря немає, а повітря і землю заблокують.
(Далі буде)