Авторка: Світлана
Як це буває практично завжди в моїх статтях, приводом для них є ваші коментарі, шановні читачі. Дуже часто ваші запитання, спостереження або сумніви є відправною точкою, з якої починаються пошуки істини або збираються докупи вже наявні знання.
Тож приводом для сьогоднішнього допису став коментар читача: «Досить часто пишуть: “…завдано удару по мостаМ, складаМ чи місцяМ дислокації противника…і тп.” Чи це вже такий правопис? Вухо ріже. Як на мене, то … удару по мостаХ, складаХ, місцяХ… Хотів би знати Вашу авторитетну думку, прокоментуйте, будь ласка».
Читачеві цілком слушно «ріже вухо» таке вживання, бо воно притаманне російській мові, а не українській. В обох мовах закінчення -АМ відповідає давальному відмінку (як у пісні: «По морям, по волнам…»), але в українській мові прийменник ПО сполучається з іншим відмінком – місцевим, а не давальним. Серед 36 значень цього прийменника, які наводить сучасний Словник української мови у 20 томах, вказано його поєднання тільки з двома відмінками (залежно від значення) – місцевим і знахідним. Зокрема, приклад, який навів автор коментаря, стосується значення № 6, і, що дуже вдало, в одній з цитат для ілюстрації цього значення якраз є форма іменника у множині: «6. з місц[евим]. в[ідмінком]. Уживається при вказуванні на об’єкт, на який безпосередньо спрямована дія. Брянський і Черниш ударили по конях і поїхали швидше (О. Гончар)».
Прийменник ПО тут не чіпаємо, бо це окреме й дуже цікаве питання, а сьогодні пропоную трохи детальніше розглянути тему, яку підказав читач. Витіснення українських відмінкових форм російськими – це, напевно, менш помітний вплив, ніж просто скальковане російське слово. Але таке втручання вже не в лексику, а у граматику і синтаксис (тобто більш абстрактні шари мови) робило та й досі робить свою справу в напрямі наближення до російської мови ціною руйнування української мовної традиції. На додаток до прикладу, наведеного читачем, пропоную ще кілька таких конструкцій, де начебто все «своє», а звучить «по-чужому».
1. Російському «жениться на ком» (місцевий відмінок) відповідає українське «одружитися (взяти шлюб) з ким» (орудний відмінок). Порівнюючи ці дві конструкції, часто говорять уже не про мову, а про соціальну психологію або сімейні стосунки: російська конструкція передає певну зверхність, причому – чоловіка (бо жінка «виходить заміж за кого»), а в нашій конструкції «одружитися з ким» підкреслюється рівноправність подружжя.
2. Заключна фраза комедії Гоголя «Ревізор» містить ще одну таку «модель впливу»: «Над собой смеетесь!» В українській мові подібним конструкціям «над кем/чем?» (прийменник НАД + орудний відмінок) відповідає конструкція «з кого/чого?» (прийменник З + родовий відмінок): сміятися з кого, глузувати з кого, знущатися з кого (заголовне зображення – з цієї теми, на мою думку).
(Далі буде)