Зненацька (Частина 2)

Загалом усім зрозуміло, що так Вучич вирішив рибку з’їсти, а його риторика про нейтралітет і відмову від постачань протиборчій стороні – це лише для того, щоб дотриматись другої частини прислів’я. Але в москві цей зміст чітко зрозуміли, і очевидно, що такого номера від Сербії вони точно не очікували. Конторський ТГ-канал так оцінив цю ситуацію:

«Багатьох обурили заяви президента Сербії Вучича про готовність продавати боєприпаси, які в результаті потраплять на Україну, і про допомогу київському режиму загалом. За словами наших джерел, ситуація навіть складніша, ніж здається на перший погляд».

Куди вже складніше? Адже це – прецедент перевзування начебто вірних і добре пригодованих холуїв. Хтозна, може, і Словаччина з Угорщиною почнуть крутити кормою. Зрозуміло, що на цю тему відразу висловилося джерело з відомства Лаврова, яке одразу вивернуло ситуацію на внутрішньополітичне поле боротьби:

«Ми стрімко втрачаємо союзника в особі Сербії. Причини тут комплексні. Ми поки що, говоритиму правду, загалом втрачаємо позиції у світі. Вже ні для кого не є таємницею, що приклад цього – нещодавні американські та європейські санкції проти росії. Якщо їх запровадили, значить, хтось вирішив, що на наші вимоги та позицію можна звертати менше уваги. Це не так, але дехто вирішив спробувати. Думаємо, що з цим зробити, готового рішення поки що немає. Ситуацію загалом (а Сербія – це лише один із її проявів) посилює участь у дипломатичних процесах непрофесіоналів типу Кіріла Дмітрієва».

Словом, «жабогадюкінг» між Лавровим та Дмітрієвим відсунув на другий план саму суть питання, і це зрозуміло. Джерела в надрах вигрібухи кажуть, що ряд кремлівців вирішили тримати ніс за вітром і зробили ставку на висуванця дочки прутіна – Дмітрієва, і відкрито звинувачують Лаврова у зриві переговорів зі Штатами. Напевно, старого коня вже й зжерли б, але, поїхавши до США «вирішувати питання», Дмітрієв теж приїхав із нульовим результатом і з такою ж огидною американською пресою, як у нас – інший вирішайло Єрмак.

Тому будь-який привід обидва пацієнти розігрують усередині власного протистояння. Втім, оцінка лавровського співробітника про те, що наявна «втрата союзника», досить точно описує перебіг ситуації. А якщо Сербію офіційно підключати до програми, то вже можна говорити про те, що Вучич акуратно, щоб не шуміти, зачинив за собою двері. Причому він показав свою готовність це зробити, і зараз м’яч на боці коаліції країн, які беруть участь у програмі фінансування постачання зброї Україні. В цей самий час із оточення прутіна долинають такі промови:

«Фінансувати Белград так, щоб він припинив думати про Європу та продаж своїх снарядів, ми зараз не готові й не хочемо. Відключати Сербії газ безглуздо. Провести певні дії з допомогою військових фахівців ми можемо, але я поки що не хочу про це говорити. Будемо розбиратися, рішення зрештою знайдемо».

Отже, діяч хотів продемонструвати вигляд хвацький і придуркуватий, але вийшло не дуже. По суті, він визнав, що лапті фінансували Сербію і продовжують це робити, але, мабуть, суми тепер пішли не ті, щоб пригодований пацієнт не заглядався на всі боки, і всім зрозуміло, чому це сталося. Крім того, він зовсім ненароком показав суть газових постачань, коли проговорився про можливість відключити газ. Ці постачання завжди були зброєю кремля, і тепер про це говорять відкритим текстом.

Ну, а загальне тло цієї історії очевидне. Позиції курника слабшають, і це проявляється дуже різними способами, зокрема готовністю перевзутися тих, хто їздив до москви на паради і штовхав там полум’яні промови. Всім же зрозуміло, що треба обрати правильний момент, коли треба відповзти від туші, щоб та не причавила при падінні. Всередині курника це бачать і розуміють, що навіть дуже близькі партнери починають відгрібати вбік саме з цієї причини. І головне – все це сталося несподівано для всіх, і тепер у кремлі думають, що з цим робити, навіть про якісь військові методи розповідають, настільки сумно все виглядає звідти.