Незвичний погляд. Про И та І в запозичених словах (Частина 2)

4. Найскладніший вибір – це І/И перед приголосною. Ось тут, на додаток до чинників, перерахованих на початку параграфа у Правописі, в дію вступають ще кілька. Перший із них – це поділ слів на загальні та власні назви. Другий – це правило «дев’ятки». І саме взаємодія всіх цих чинників ускладнює вибір.

5. Почнімо з правила «дев’ятки». Це дев’ять приголосних, після яких у запозичених словах пишеться И. Вчителька української мови допомогла нам запам’ятати ці літери мнемонічною фразою (на зразок тієї, як запам’ятовують послідовність кольорів у веселці), де підказками будуть перші літери всіх слів, а їхня послідовність, на відміну від назв кольорів веселки, тут ігнорується: «Реве Та Стогне Дніпр Широкий, Човни З Циганами Жене». Отже, літери Р, Т, С, Д, Ш, Ч, З, Ц, Ж очікують після себе літери И. Ось це правило з Правопису, і у прикладах можна побачити багато знайомих слів, де И пишемо вже на «автоматі»: «У загальних назвах після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, тип; позиція, фізичний; таксист, родзинка, силует, система; цистерна, цифра; режим, джигіт, джинси, джип; чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика».

Найсвіжіші приклади, які зрештою починають писатися за правилом, – це слова з ЧИ: чипси, чизбургер, чилі, капучино. І слово «чивапчичі» теж відповідає правилу, бо И пишеться всередині слова, а І – в кінці. На додаток до фото вгорі, подражню вас ще таким апетитним зображенням із Мережі:

Кілька доповнень до правила. Слово «таксист» показує різницю в написанні И/І залежно від місця у слові, якщо зіставити його зі словом «таксі».

Ще одне доповнення, що випливає з попереднього. Суфікс -ИСТ після літер дев’ятки логічно писатиметься з И (приклади – фінансист, тракторист), а після інших літер – з І (біатлоніст). Це правило охоплює і суфікс -ІНГ, який переживає другу молодість на хвилі запозичень англомовної лексики: блюмінг, тренінг пишемо з І, а сайдинг, лізинг, брендинг, фішинг – з И за правилом «дев’ятки».

6. Перед рештою приголосних, крім приголосних «дев’ятки» та Й, пишемо І. У Правописі перераховано ці приголосні, але особисто мені легше їх запам’ятати як ті, що не входять до «дев’ятки»: «У всіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, гіпопотам, логічний, гімн, кібуц, кілограм, кіно, архів, хімія, хірург, література, республіка, ніша, піанісимо». І на цьому загальні правила закінчуються, починаються кілька винятків.

Перший із них стосується поєднання приголосних. Таких слів в активному вжитку небагато. Зокрема, слово «принтер» пишеться за правилом, тобто з И. А от сполучення -СКР-, як у слові «принт-скрін», напевно, поки що писатиметься з І. Такий висновок я роблю за аналогією до примітки з Правопису: «У компоненті власних назв -стріт пишемо і: Бейкер-стріт, Воллстріт, Риджент-стріт, Фліт-стріт». Як бачимо, після сполучення трьох приголосних СТР- Правопис рекомендує писати І, хоча в Мережі поряд із написанням Гольфстрім я зустрічала Гольфстрим.

Другий виняток стосується церковної лексики, що ми вже бачили на прикладі слова «парафіяльний». У Правописі вказано: «За традицією з и пишемо також слова грецького походження, що усталилися в церковному вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, миро, митра, митрополит, християнство тощо». Тобто тут не діє правило про написання І перед голосною (у словах «диякон» і «християнство»). Ба більше, це правило не діє і щодо префікса АРХІ-, яке у всіх словах, крім релігійної тематики, пишеться з І (архіважливо), а тут може писатися і як АРХІ-, і як АРХИ-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг. Для мене в цьому контексті певною межею між правилом та його винятками є ім’я нашого релігійного очільника – Епіфаній: формально це ім’я релігійного діяча (тобто можна було очікувати И, як у слові «єпископ»), але воно пишеться за зразком «світських» слів, які починаються з ЕПІ- (навіть якщо ці слова різні за значенням і походженням, тут збоїв начебто нема): епізод, епіцентр, епіграф, епітафія, епітет, епілог та інші.

Третій виняток – це найбільш невизначене коло слів і так само невизначене правило для них, яке охоплює приголосні за межами «дев’ятки», але після них пишемо не І, а И: «За усталеною традицією в ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишемо и: башкир, вимпел, єхидна, імбир, калмик, кипарис, кисет, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін.». Підказкою при виборі И або І може бути наша мовна пам’ять: ці слова вже давно є в українській мові, тому ми звикли їх писати, вимовляти або чути з И, а не з І.

(Далі буде)