Авторка: Світлана
Приводом до сьогоднішньої невеликої розвідки став коментар до нещодавньої статті про мову як відображення світогляду, в якій я наводила спостереження фахівців та уважних до мови дописувачів про цікаві пари в українській та російській мовах, побудовані на різних світоглядних ідеях. І до пари слів «шлюб – брак» читач надав такий коментар: «Вибачте, але слово “брак” від німецького “зламаний” відрізняється від “брака” походженням від слов’янського “брать”. А ось все інше заперечень не викликає».
Люблю такі коментарі! Я їх називаю «гачками», бо якщо за них зачепитися, то після першого пориву «А що, якщо перевірити?» пошуки можуть привести до таких несподіваних знахідок, що, повернувшись думкою до цього «стартового» твердження та окинувши пройдений шлях, думаєш: «Що це було?»
Звісно, «брак» у значенні «шлюб» не походить від німецького «браку». Це приклад хибної (народної) етимології, коли походження слова чи його значення ведуть від гарної легенди або слів, які є зрозумілішими чи трохи ближчими в часі, ніж ті слова або корені слів, від яких воно походить насправді.
Невеликий відступ. Особисто для мене яскравим прикладом народної етимології стала назва річки Ворскла у Полтаві: екскурсовод навела історію про те, що начебто якась вельможна пані пливла на човні та впустила в річку своє пенсне, тобто назву річки склали слова «вор» і «скла» (рос. «стекла», з якого було зроблено пенсне). Але після цієї легенди вона сказала, що, звісно, це набагато пізніша вигадка, просто зрозуміліша і цікавіша екскурсантам, а одна з версій походження назви – це «межа поселення племені», де межу означав елемент «вор» (як у слові «ворота», які теж стоять на межі між вулицею і двором), а назву племені вона назвала як «сколи/сколоти». Цю версію підтримували мовознавці Макс Фасмер і Борис Рибаков: «Воръсколъ – це «прикордонне укріплення сколотів» (від слов’янського «воръ» – огорожа, дерев’яне укріплення, в переносному значенні – межа, і «скол» – сколоти/скіфи». За іншою версією, у первинній назві «Ворскол» першу частину пов’язують із аланським (осетинським) vors-, urs» (білий, світлий, чистий) а другу – з тюркським «гол», «кьол», «кол, кула» (вода, річка; цей корінь можна побачити в назві киргизького озера Іссик-Куль, або Ісіґ-кюл (кирг. Ысык-Көл)). Яка б версія не виявилася правильною, ясно одне: назва річки сягає у глиб віків і ні з яким пенсне і російським «вором» вона пов’язуватися не може.
Подібна ситуація й зі словом «брак»: по-перше, для пошуку прадавніх коренів цього слова потрібно докласти зусиль, а по-друге, однакове звучання двох настільки різних за значенням слів формує певний каламбур, який закріпився в житейській мудрості: «Хорошее дело браком не назовут».
Тож я вирішила з’ясувати деталі цих російських омонімів «брак-1» і «брак-2». Як правильно вказав автор коментаря, одне слово має слов’янські корені, інше – німецькі.
З німецьким «брак» ситуація начебто простіша: походження слова зі значенням «щось непридатне, вада; відсутність» виводять від німецького brechen – «ламати», яке, наприклад, в англійській мові збереглося як break із тим самим значенням. Втім, в Етимологічному словнику української мови, на додаток до версії згаданого Макса Фасмера, наводиться кілька версій походження цього слова: «пояснюється по різному: як пов’язане з нвн [нововерхньонімецьким]. brechen «ламати», гот[ським]. brikan, англ. break «тс [те саме].», нвн. Gebrech, Gebrechen «тс.» (Фасмер І 206) або як верхньонімецька видозміна нижньонімецькоrо Wrack «пошкоджене судно» (Юuge Mitzka 94-95); зв’язок з тур[ецьким]. brak «покидь» («покинь»?) (Тимч. 132) не доведений..»
У Словнику української мови значення «вада» і «відсутність» подаються як окремі слова, а не два значення одного слова: «БРАК1. Нестача чогось, відсутність кого-, чого-небудь. БРАК2. Продукція або товар низької якості». Як бачимо, з одним із російських «браків» співвідноситься тільки «брак-2», а інше значення – «відсутність» – у їхній мові не вживається, проте для нас воно є цілком звичним у таких конструкціях «Чого тобі бракує?», «йому забракло сил/духу зробити це», «брак часу/можливостей/коштів».
А зі словом «брак» у значенні «шлюб» ситуація виявилися дещо цікавішою. Ось базове пояснення етимології цього слова, яке наводиться в російському етимологічному словнику: «Заимств[овано]. из ст[аро].-сл[авянского]. яз[ыка]., где оно явлется суф. производным (суф. -к) от бьрати «брать» (замуж)».
Начебто тут нічого не викликало сумніву, поки я не побачила етимологію цього слова у версії Макса Фасмера, чий етимологічний словник російської мови вважається найповнішим. Наводжу цей досить детальний опис окремими частинами, за які я зачепилася. Отже, перше речення: «брак II. «бракосочетание, супружество», стар. также «празднество», укр. брак, ст.-слав. бракъ γάμος (Супр.), болг. брак». В українській мові є слово «брак» у значенні «шлюб»? Фасмер, швидше за все, писав не про староукраїнську, а про сучасну йому українську мову. Його словник було видано німецькою мовою у 1950–1958 роках, потім до 1973 року його було перекладено російською мовою. Вирішила перевірити у Словнику української мови – знайшла два наведені вище омоніми «брак», але «німецького» походження, які не стосуються шлюбу. То, можливо, це слово зі значенням «шлюб» було раніше? І якщо не з таким значенням, то з яким? І чи взагалі могло бути?
(Далі буде)