Але знову ж таки – найбільша і вирішальна. І як ми щойно бачили, повністю ліквідовано з історії причину такого перебігу подій під Курськом. Неначе, крім них, ніхто взагалі не воював. Але якщо подивитися на все це збоку, то виявиться ось що. Просто припустімо, що ось те саме поле під Прохорівкою розташовано на березі моря, а далі – як було за умов цієї битви. Сотні танків, гармати і таке інше. І ось за кілька десятків кілометрів від берега з’являється лінкор «Ямато», наприклад.
Скільки там було танків у совка? А ось цей лінкор важить як 24 тисячі танків Т-34. І стріляє він не 76-міліметровим снарядом масою 6,5 кілограма на чотири кілометри, а 460-міліметровим бронебійним снарядом, масою 1,46 тонни на відстань 42 кілометри.
Правда ж, уся битва набула б зовсім іншого змісту? Тим більше що військово-морського флоту совок не мав взагалі. Ті ночви, які називалися флотом, не були помічені в жодній морській битві і стояли на своїх базах до кінця війни. А якби вони зустрілися з будь-яким сучасним флотом – лежали б на дні, як притулок крабів.
Може здатися, що цей пасаж зовсім не коректний і сенсу міркувати в такому ключі немає. Але якщо совок і рф пересмикують, то ми просто хочемо показати, що пересмикнути можна і в інший бік приблизно таким чином. І це ми згадали лише один японський лінкор, який був здатний одним пострілом згрібати просто десятки совкових танків, а разом з «Ямато» міг бути його близнюк «Мусасі». Тоді знаменита Курська битва просто втратила б усякий сенс.
А все це до того, що якщо совкова історіографія, хоч і перебрехала все від початку до кінця, все ж таки спромоглася розповісти про «найбільшу танкову битву» Другої світової, то чому ж вона обійшла найбільшу морську битву? Вона що ж, не варта цієї танкової метушні? А ми щойно побачили, що масштаб битв зовсім різний і що таку міць на війні просто не можна оминути.
Практично зі стовідсотковою ймовірністю можна припустити, що жоден совок не зможе назвати найбільшу морську битву Другої світової війни, неначе її й не було взагалі. Швидше за все, велика частина публіки взагалі не зможе згадати якісь морські битви, які можна назвати битвою двох флотів. І ось це – їхня історія!
Тоді зайдімо з іншого боку і просто згадаймо про те, що російський «авіаносець» «Кузя», єдиний на флоті та в серії «Бронетьомкін Поносець», постійно прагне щось втопити – чи то власні літаки, чи плавучий док, а скільки разів горів, ніхто до ладу й порахувати не може, і найбільшим його подвигом вважається спроба протаранити острів Мальта. Ось такий у них авіаносець. У Китаю – два.
А тепер ми дамо короткий опис сил і засобів, які брали участь у морській битві при Маріанських островах (битва за Філіппінське море). Стисло опишу суть битви.
У червні 1944 року американські війська проводять велику десантну операцію на острові Сайпан. Острів – критично важливий для Японії, бо, захопивши його, американці отримують базу для бомбардувальників Boeing B-29 Superfortress, здатних долетіти до материнських Японських островів. Тобто не здати Сайпан було питанням життя чи смерті.
(Далі буде)