Авторка: Світлана
Коментарі до нещодавньої статті про вітання, напевно, найбільшу увагу приділили тонкощам значень і випадків уживання слова «давай». Власне, одним із коментарів можна було б і почати, і закінчити сьогоднішню статтю, бо це саме та ідея, яку я хотіла висловити: «Мені здається, що «давай» – це суто кацапське, бо в їхньому йєзичії слабенько з імперативною (наказовою) формою дієслів: «прощаймося» – кац. «давай[тє] прощяться», «зустріньмося» – кац. «давай[тє] встрєтімся», «шануймося» – кац. «давайтє уважать друґ друґа» (хоча, хіба вони таке кажуть?)».
Отже, сьогодні хочу поділитися кількома міркуваннями про наказовий спосіб, а в ньому – про найбільш стражденну форму – першої особи множини. Для початку стисло наведу теорію на прикладі слова «читати». У першій особі однини (я) форма не утворюється (наказ самому собі утворюється за допомогою інших конструкцій), форма множини (ми) – це те, що ми наказуємо зробити самим собі у складі якоїсь кількості інших людей (читаймо). Друга особа найбільше вживана: мовець наказує одній людині (ти читай) або кільком (ви читайте), до яких звертається. Третя особа передає наказ мовця не для тієї людини, до якої він говорить, а для іншої (нехай він/вона читає) або інших (нехай вони читають).
Так от, форма першої особи множини – це те, що є в українській мові і нема в російській. Ця форма має власний суфікс, а в російській мові для передачі цього значення (опишемо його як заклик мовця до спільної дії) використовуються інші конструкції. Логічно, що українську форму треба відсунути подалі у вживанні та зробити простими і звичними російські форми. Перевіримо?
Перша їхня модель – зі словом «давайте»: «давайте читать», «давайте почитаем». Як бачимо, заклик до спільної дії передається словом «давайте», а зміст дії передається ще одним дієсловом, яке стоїть або в неозначеній формі, або в майбутньому часі множини. Далі наведу кілька прикладів із нашого інформаційного простору. Дивилися телепередачу «Давай одружимося!», бачили слоган одного з каналів «Давай жити разом!»? Оце воно. Тут і далі я не оцінюю змісту передач, їхніх ведучих тощо, бо, швидше, це помилки редакторів, які повинні бути у штаті телеканалу. А ось така форма в Мережі:
Друга модель – це дієслово в минулому часі, причому тільки в доконаному вигляді: «Поехали!», «Пошли!». По суті, ці слова вказують на момент початку (а не закінчення) якоїсь спільної дії, до якої автор закликає себе спільно з адресатами. В українській мові така модель не є рідкістю, про що свідчить її популярність серед туристичних агенцій – на зразок «Поїхали з нами!». Втім, мені трапилося і правильне вживання цього дієслова, і теж, напевно, від туристичної агенції:
Третя модель – це форма-мутант на зразок «пойдемте»: спільна дія тут передається майбутнім часом першої особи множини (пойдем), а наказ до дії – суфіксом -ТЕ, який вживається у другій особи множини (пойдите). Для порівняння – наказова конструкція в обох мовах. Російська пісня: «Споемте, друзья, ведь завтра в поход…» Українська пісня: «Заспіваймо пісню веселеньку Про сусідку молоденьку…». Іноді можна побачити форми на зразок «ходімте, носімте», в яких копіюється російська модель і, швидше за все, мовець не відчуває достатності суфікса -ІМ(о) (ходімо, носімо) для висловлення і наказу, і спільної дії.
На мою думку, саме в цій формі наказового способу закладено також дещо глибший сенс, ніж просто заклик до спільної дії, а певним чином відображається менталітет носіїв цієї мови. Слово «читаймо» сприймається так, що мовець запрошує своїх адресатів до дії, яку буде виконувати нарівні з ними. А російські конструкції «давайте читать» або «давайте почитаем» дослівно можна зрозуміти так: «Спочатку ви мені щось дайте, а тоді будемо читати». Для порівняння мені спадає на думку рядок із пісні Дженніфер Лопес: «Let’s get loud»: для заклику до спільної дії вжито конструкцію let us, що дослівно перекладається як «дозвольте нам» (а не «давайте ви»). Ще на один нюанс цієї форми звернув увагу автор коментаря, наведеного на початку статті: «Крім того, кацапське «давайкання» українській мові менш властиво в принципі: кац. «давай, налівай» – «бери, наливай».
Нарешті, підказки для тих, хто не готовий або не звик уживати правильну форму наказового способу «читаймо» (бо, наприклад, аудиторія не зрозуміє чи з інших причин), а віддавати прямий наказ «читайте» не хочеться.
- Варіант № 1. Якщо треба підкреслити спільну дію мовця та адресатів, тоді можна вжити майбутній час множини: «А тепер ми (з вами) прочитаємо / будемо читати», – тобто вказується точка відліку часу (тепер, зараз) і описується дія.
- Варіант № 2. З цим самим сенсом можна вжити конструкцію в теперішньому часі. Подібну фразу вимовляє, наприклад, учитель, коли діти повинні виконати якусь дію (з його участю): «Заходимо до класу, не поспішаємо». Втім, у цьому заклику до спільної дії ролі учасників можуть бути різними. Відвідувачі ринків, особливо з промисловими і недешевими товарами, могли чути, як продавці запрошують купити їхній товар: «Дівчата, купляємо джинси», «Пакупаєм, не праходім, адєяла, адєяла!» Ці фрази звучать так, неначе продавці будуть купувати товар разом із покупцями, але ж вони, навпаки, його хочуть продати! А фразу вони будують так, щоб вона звучала не як наказ, якому покупець мимоволі опиратиметься, а як запрошення до спільної дії, де вмикається, напевно, ще й елемент колективності або власного прикладу: я купляю, то й ти купи, бо воно того варте.
- Варіант № 3. У формі м’якого спонукання до дії можна використати конструкцію «Пропоную нам (з вами) прочитати…»
- Варіант № 4 – конструкція з умовним способом: «Чому б нам з вами не почитати?»
- Варіант № 5 – це конструкції зі словами «нумо» або «гайда»: «Нумо/гайда читати!» Зі словом «гайда» можна взагалі обійтися без дієслова: «Гайда в кіно!»
Як бачимо, вибір великий для будь-якої ситуації спілкування!
На закінчення звернімося до перлин народної творчості, де вжито форму наказового способу, яку розглядали в цій статті. Прислів’я: «Шануймося, поки при пам’яті!» Тост, який у розширеному вигляді я чула так: «Будьмо! – Гей! – Пиймо! – Гей! – Жиймо! – Гей! Гей! Гей!» На цю саму тему – пісня: «Пиймо, браття, пиймо тут: На тім світі не дадуть, Бо там бочок нема, Не наллють там вина». І, нарешті, ще одна пісня, яку виконувала Ніна Матвієнко: «Ой роду наш красний, Роду наш прекрасний, Не цураймося, признаваймося, Бо багацько нас є!»
Отака історія на сьогодні.
Дякуємо!
Після “пилити“ замість “пиляти“, и то неодноразово у текстах ,і решти перлів ,“давайте“-це вже снобізм.
Шануймося, шановні, й розвиваймося. Жодна людина не досконала, але підтримуючи одне одного в розвитку, ми розвиватимемося, а шпиняючи одне одного за все ще недосконалість — опускатимемо руки.
1. Преамбула до коментаря про снобізм. Українській культурі притаманна тактовність і повага до опонента. Особливо до інтелектуальної праці і досягнень. Україна (нація, мова, культура) зараз переживає страшний критиний період свого існування. Людей, хто здатен професійно зберегти і розвинути нашу рідну мову одиниці, їх праця безцінна. Тому переходимо до частини 2.
2. «Амбула» (тональність запозичена з коментаря). Альо, гараж! Снобізм – це в коменті. Робимо переклади? Пишемо дослідні твори українською? То покажіть свої, а ми подивимось.
Дякую, дуже сподобалося. Наказова форма – моя улюблена))
> На мою думку, саме в цій формі наказового способу закладено також дещо глибший сенс, ніж просто заклик до спільної дії, а певним чином відображається менталітет носіїв цієї мови. Слово «читаймо» сприймається так, що мовець запрошує своїх адресатів до дії, яку буде виконувати нарівні з ними. А російські конструкції «давайте читать» або «давайте почитаем» дослівно можна зрозуміти так: «Спочатку ви мені щось дайте, а тоді будемо читати».
Так-так. Але це у випадку, коли кацапи чогось хочуть. А коли кацапи чогось не хочуть, наприклад, брати на себе відповідальність за рішення, в них виходить кац. «прінімать рєшєнійє» (пор. люд. «ухвалювати рішення», «to make a decision»). Як таке може бути пасивною дією («прінімать»)?