Незвичний погляд. Про знахідний відмінок множини

Авторка: Світлана

Приводом до цієї статті стало одне речення у статті «Ілюзія доповіді» шановного Anti-Colorados, яке я переклала так: «В дитинстві він явно не награвся в солдатики».

Здавалося б, правило про знахідний відмінок дуже просто вкладається у голову ще зі шкільної програми: назви істот у знахідному відмінку множини збігаються з називним, а назви неістот – із родовим. Для іменників першої відміни це правило діє, коли вони стоять у множині, бо в однині знахідний відмінок має власне закінчення, порівняйте на прикладі слів «мама», «казка»: знахідний однини – маму, казку, знахідний множини – мам, казки. Для іменників другої відміни це правило діє і в однині, і у множині: наприклад, для слів «кінь», «зошит» знахідний однини – коня, зошит; знахідний множини – коней, зошити.

Український правопис формулює це правило так само, проте в дужках робить застереження зі словом «але», наводить приклади, не пояснюючи їх: § 91. Знахідний відмінок. У знахідному відмінку множини іменники другої відміни мають омонімічну форму або з називним, або з родовим відмінком множини, причому: 1. Іменники – назви істот мають закінчення, омонімічне з родовим відмінком множини: вчителі́в, геро́їв, кравці́в, лікарі́в, о́ленів, працівникі́в, хрущі́в (але: піти́ в гварді́йці, перейти́ в робітники́)…»

Як ми бачимо, цю незвичну форму знахідного відмінка множини наведено тут після слів «піти», «перейти», але йдеться не про власне «похід», а про зміну статусу людини. Ці конструкції досить поширені, просто, можливо, на них ми не звертаємо уваги:

• іти в депутати, президенти, робітники; ще в одній статті Anti-Colorados: «Ті, хто був далекий від цих схем, – пішли в бандити, точніше – в їхні консультанти»;
• забрати в солдати;
• пошити в дурні;
• посвята у студенти, в лікарі, в лицарі (на фото вгорі – цікава подія, датована в медіа 28 січня 2022 роком: герцог Кембриджський посвячує в лицарі актора Девіда Суше, відомого за роллю Еркюля Пуаро).

Можливо, хтось чув досить дивний вираз «пішов на чужі діти». Так кажуть про чоловіка, який одружився з жінкою, в якої вже є діти. Ще одна подібна конструкція, але з іншим прийменником, – «іти між люди».

Щодо гри в солдатики, згаданої на початку статті, то якщо назва гри стоїть у множині, то вона може набувати форми, аналогічної до називного відмінка: грають  у піжмурки, дочки-матері, карти, шахи, нарди, солдатики. Але якщо назва стоїть в однині, то тут діє загальне правило: грати в дурня (знахідний відмінок збігається з родовим). Ще один можливий нюанс: якщо солдатиками є фігурки на столі, тоді грають у солдатики. Якщо солдатиками (лицарями, індіанцями, розбійниками) стають самі учасники гри, тоді вони про себе, звісно, скажуть: «Ми грали в лицарів».

Чому така форма можлива? Тому, що раніше знахідний відмінок збігався з називним, і лише згодом для істот почала вживатися форма, що збігається з родовим відмінком. У «Повісті минулих літ», яку я цитувала в попередній статті, є такі речення: «из роуси може(т) ити по волЅѢ в болгары»; «а по двинѢ // въ варѦгы». Тут конструкція має значення напрямку руху до якоїсь землі чи народу. Загальновідомий приклад – «шлях із варяг у греки». Ще один приклад із Повісті минулих літ наведу зображенням. З першої червоної літери починається речення зі вказівкою року (літа) – тут ідеться про 6366 рік, або 858 від Різдва Христового (це визначено в Іпатіївському списку, бо я так і не опанувала цю лічбу кириличними літерами): «В лѢ(т). ҂s҃ . т҃ . ѯ҃ . s҃ . Михаиль црь изыиде съ вои [воїнами] берего(м) // и море(м) на болгары…».

У народних піснях форма знахідного відмінка множини, який збігається з називним, теж трапляється: «Покидаю тобі Всі мої пожитки, Всі мої роскоші Й маленькії дітки»; «Пораяли вражії люди В солдати узяти». Напевно, найвідоміший приклад – «Розпрягайте, хлопці, коні». Втім, коли розповідають про свійських тварин – пригадайте, як кажуть ті, хто їх тримає в господарстві? Тримаю, завів, купив, вигнав на пашу (на воду), продав – кури, гуси, вівці, кози, корови, коні, свині. А от якщо йдеться про одну «скотиняку» (як щиро казав колись один народний депутат), то тут, звісно, знахідний відмінок має або власну форму (для іменників жіночого роду – купив гуску, курку), або збігається з родовим (купив коня, вола).

Отака історія на сьогодні про дуже конкретний прояв одного з відмінків іменника. Але за ним – довга історія і жива мова.