Навіщо ж у РФ купуються посади? А посади купуються (і продаються) для того, щоб можна було жити аж ніяк не на одну зарплату. А жити не на одну зарплату можна, коли в закладі існує подвійна бухгалтерія. Тобто записані у статуті цілі організації і всякі там бла-бла-бла – це фікція, а справжні цілі організації та спектр послуг, які надаються, у статуті не записано, проте про них знають усі, кому треба: злочинці, прокурори, поліція, адвокати, чиновники і просто правильні пацани. І ця організація, як і будь-яка інша, є лише однією ланкою в довгому списку подібних структур, які так чи інакше взаємодіють одна з одною.
Як же на практиці в центрі заробляються гроші? А дуже просто. Ось наприклад, епізод вельми популярного в РФ полювання на самотніх пенсіонерів з метою заволодіння та подальшого продажу їхньої житлоплощі, описаний у газеті «Московський комсомолець» у матеріалі під заголовком «Квартира з того світу». Суть його проста до мерзотності. Щоб заволодіти квартирою, придушили подушкою самотню стареньку. Квартиру хотів переписати на себе член партії «Єдимая Россия». Швидко оформили всі липові документи. Але ось невдача. Бабуся, як з’ясувалося, була божевільною і багато років перебувала на обліку, а отже, не могла самостійно розпоряджатися своїм майном. Але для цього якраз і існує інститут імені Сербського! За певну плату його експерти вигадають будь-який висновок на вимогу, так би мовити, замовника. Звідки випливатиме, що старенька була або могла бути дієздатною. При цьому, однак, частиною гонорару експерти повинні будуть поділитися з начальством, а начальство поділиться з іншими потрібними людьми. Дах, таким чином, є, а те, що ці експерти стають співучасниками тяжкого злочину, їх анітрохи не хвилює: совісті у них ніколи не було, немає і не буде, а якщо що, то начальство відмаже. Тільки бізнес, нічого особистого.
Поміркуймо трохи. Якщо подібне станеться в іншій країні, то після публікації такого матеріалу його фігуранти отримають тривалі строки ув’язнення, а начальство все полетить аж до міністра. Так, в іншій країні. Але тільки не в Росії. У Росії ж за подібними схемами працює безліч установ дуже різного профілю, і, що найцікавіше, всі вони виявляються пов’язаними одна з одною. Усі вони кровно зацікавлені у збереженні чинного порядку речей. І, очевидно, хтось за всім цим здійснює загальний нагляд та управління.
Ну, і ще на засипку один невеликий приклад, уже з галузі приватної медицини. Ще десь у середині 90-х такий собі Мольнар, цей сучасний Ірод, організував у Москві клініку з… убивства немовлят. Суть у тому, що деякі жінки бажають, або хтось їм це «радить», позбутися дитини на найпізніших строках вагітності. У клініці доктора Мольнара таким жінкам надавали безкоштовну «допомогу», а вже живих немовлят різали на органи, які одразу розфасовували у пластикові пакетики. Новація Мольнара була настільки сенсаційною, що опис його клініки разом із відео- та фотоматеріалами, що шокували публіку, потрапив на сторінки журналу «Штерн» і в передачі німецького телебачення. Російські преса й телебачення відповіли на ці публікації запеклими звинуваченнями у наклепі та обіцянками притягнути німців до суду (?). Ну, і за рівнем реакції російських мас-медіа ставало ясно, що у процвітанні клініки Мольнара були дуже зацікавлені, і, безумовно матеріально, деякі російські високопоставлені персони.
Як з’ясувалося далі, у Мольнара абсолютно все було схоплено, опіка була дуже щільною. Ми тоді намагалися привернути увагу російської громадськості до цієї справи. Але надрукувати будь-який матеріал, по суті, виявилося неможливо. І хоча в цій справі ніякою політикою абсолютно не пахло, не вдавалося навіть вивести дискусію в Інтернет: наші повідомлення миттєво забалакувалися, а дискусії на форумах миттєво завалювалися купами сміття. Організація прикриття на всіх рівнях виявилася опрацьованою дуже ретельно.
Крім того, жодна російська організація, включаючи церкву, не виступила проти цього жахливого проєкту. Протест заявили лише російські емігрантські організації на Заході, які гебуха та іже з ними контролювала важче. А з доктором Мольнаром, ми впевнені, нічого поганого не сталося, працює, мабуть, зараз десь над новими «проєктами». Хто ж у Росії упустить такого цінного кадра?
Вражаючі приклади з різних галузей російського життя можна було б множити до нескінченності, проте ми вважаємо, що цих двох цілком достатньо. Достатньо для того, щоб зрозуміти головне – практично все російське господарське життя є злочинним, бо контролюється та управляється організованою злочинністю за законами злочинного світу, який є головним кінцевим бенефіціаром. Тому, переходячи «на верх», який є своєрідним відображенням «низів», ми починаємо розуміти, що перед нами – унікальне й досі не відоме науці утворення – бандитська держава, яка функціонує за бандитськими ж законами. Якщо їй навіщось це потрібно, держава це не замислюючись іде на будь-який злочин. Прикладів уже не злічити. А якщо вона зовні схожа на «демократичну» і має всі необхідні структури, законодавство та конституцію, то це чиста фікція. Начальникам на високих посадах потрібні люди завжди підкажуть, що і як треба робити, закони пишуться виключно для лохів, а за просту згадку про конституцію можна легко отримати пристойний строк.
У цьому сенсі показовий приклад банківської системи РФ. Певний час тому, коли банків у РФ було ще досить багато (з філіями – близько 5 000), схема підстановок просто кидалася у вічі: 3/4 голів правлінь і начальників були жінки. Не тому, що в Росії жінки такі розумні, а тому, що в реалі начальниками були зовсім інші люди. Ну, а якщо що, то, як відомо, бабі строк менший дадуть, ніж мужику на тій самій посаді. Пожаліють, як Васильєву… Та що там казати! Навіть провідні олігархи, як, наприклад, Березовський чи Гусинський, були насамперед агентами КДБ. І що ж, вони лише на себе працювали? Ну, Березовський, звичайно, зсучився і тому «наклав на себе руки» як зрадник гебістської Батьківщини.
Рік 2015 – це своєрідний рубіж, де розуміння реалій політичного та економічного життя РФ міцно стає на свої місця. При цьому стає остаточно зрозуміло, що соціальний організм, наскрізь пронизаний метастазами гебухи та організованої злочинності, не тільки нежиттєздатний, а він ще й не підлягає реформуванню. Громадяни можуть не паритися і не сподіватися на прихід «доброго царя», рятівну «революцію» чи «реформи». Все це може, звичайно, статися, але простим людям від цього не стане краще. І уражені пухлиною тканини зрештою почнуть розпадатися. Тож наш прогноз щодо майбутнього РФ майже очевидний: Pedes eorum, qui efferent te, sunt ante januam…
Ів. Іванов
(Далі буде)