Для того щоб усвідомити масштаб виявленої проблеми, достатньо згадати слова, які промовляли багато найвищих чиновників рф. Наприклад, ці слова точно казав архітектор усього того, що зараз називається росією, – В’ячеслав Володін. Під час свого виступу на дискусійному клубі «Валдай» у Сочі 22 жовтня 2014 року він без вагань заявив: «Є путін — є росія, немає путіна — немає росії». Тобто на найвищому рівні було проголошено тотожність путіна і росії. Це означає, що все не дуже добре, що адресовано путіну, миттєво поширюється на всю росію. Цього могли не розуміти вбиті коксом професійні депутати, які запливли жиром, але нещодавня прокурорка, яка натурально пройшла «і Крим, і Рим», дуже швидко вловила цей зв’язок і зрозуміла, наскільки важкого удару по престижу росії завдає пісня харківських фанатів про путіна. Цю пісню співають уже в усьому світі, де тільки з’являється сам путін чи навіть спортивна збірна країни. Найгірше, коли стотисячний стадіон у прямому ефірі скандує «Путін – ***ло». Це деморалізує спортсменів, а працівники телебачення взагалі отримують інфаркти, інсульти, енурези і всі разом – діарею, бо пропустити подібне в російський ефір – гірше, ніж ненароком образити Кадирова.
Коротше кажучи, Поклонська відправила відповідний папір до Верховного суду, щоб той провів засідання і виніс свій вердикт про те, ***ло путін чи не ***ло. Можна уявити, в якому шоці опинилися суддівські. Колегія відразу увімкнула найвищу швидкість діареї, внаслідок чого вибило пробки і погасло освітлення. Але, опанувавши себе, вони таки вирішили знайти вихід із ситуації, а це справа не легка. Справді, напишуть вони, що путін – не ***ло, і що далі? Це рішення не можна буде опублікувати і застосувати. Та й написати таку гидоту поруч із височайшим прізвищем – страшно. Полоній ще не закінчився, а нукери у Рамзана ще ті. Пізно вночі вихід було знайдено. Вирішили призначити громадську експертизу і покласти на неї весь тягар відповідальності.
До комісії увійшли: актор Панін (позивний «Кобель»), мотоцикліст «Бикер» Задновстанов (позивний «Хірург») і, звісно, старший патріарх московський – Володимир Гундяєв (позивний «Кіря»). Як вони не відмовлялися від виконання важкої місії, але піти в туман таки не вдалося. Не допоміг лікарняний лист Задностанова про те, що металева шпилька його тужурки ненароком увійшла в череп на п’ять сантиметрів, Панін стверджував, що від когось підхопив чумку, а Гундяєв намагався демонструвати Альцгеймера і Паркінсона одночасно, але мало не задушився власною бородою. Похмурі та печальні, прибули вони під конвоєм у таємне місце, де їх замкнули у приміщенні для того, щоб вони видали свій експертний висновок на поставлене запитання.
Виходити звідти (з огляду на важливість і таємність заходу) заборонялося категорично, про що дуже м’яко повідомили «експертам» і вже чітко, у вигляді наказу – взводу кулеметників, які охороняли це місце. Домовилися так, що всередину буде доставлено все необхідне, включаючи документи будь-якого характеру, їжу, напої, дівок і циганів, але виходити до закінчення експертизи – ніяк не можна.
Крім того, домовилися і про умовний знак, який мав подати цей «конклав». Якщо знайдено рішення, що вказує на те, що путін не ***ло, то з труби повинен піти білий дим. А якщо все вкаже на те, що таки ***ло, то дим повинен бути чорного кольору. Треба сказати, що й кулеметникам теж було надано всі інструкції. Якщо дим білий – випустити затворників і швидко вилучити у них усі документи. Якщо ж дим чорний – використовувати ручний вогнемет «Шмель», а потім – штатні кулемети.
Словом, комісії довелося-таки почати роботу. Просто дати білий дим не можна було, не кажучи вже про чорний. Гундяєв надто добре знав путіна, щоб не уявляти, що за цим буде. Треба було скласти злощасний папір за всяку ціну, але як описати висновок, рішуче не спадало на думку. Як найстаріший і найдосвідченіший, Гундяєв узяв ініціативу на себе, бо Панін був експертом із зоології ссавців, а Задностанов – взагалі фахівцем із «Блакитних устриць». Навіть сюди він приперся, рипаючи шкіряними штанами. Патріарх запропонував висловлюватися, і крамола одразу посипалася, як із сміттєвого бачка.
– Звісно, у путіна був собака, але лабрадор, а в мене завжди були… – почав Панін, але помахом руки Гундяєв наказав йому заткнутися.
– Я пропоную виходити з того, що сам президент – невеликого зросту, і, відповідно, у нього не може бути щось, що можна було б так назвати, а тому так і напишемо – для цього у путіна – не ті габарити… – Гундяєв зупинив і цей потік свідомості.
– Ви – безтямні бовдури. Йдеться не про фізіологію, а про те, як у документі уникнути написання самого цього слова. Тож на нас і повісили це ярмо. Як тільки ми напишемо щось таке, не важливо, в якому напрямі, охорона зробить із нас гриль.
Так вони сиділи цілий тиждень, і нарешті всередині будинку стався прорив. Комісія зажадала спочатку всі матеріали справи до останнього аркуша і навіть усі суддівські журнали обліку. Потім був запит на журнали вихідної пошти з Думи, і навіть – усю документацію у справі, що зберігалася у Поклонської, включаючи другий оригінал запиту. Коли все це було доставлено, з труби повалив густий білий дим, після чого на місце прибули Володін, Патрушев та інші фахівці з тонких моментів. Увійшовши до приміщення, вони поцікавилися висновками комісії, на що Гундяєв заявив, що вони посилаються на відомий прецедент у виконанні кандидата у православні святі Йосипа Сталіна, який сказав: «Немає людини – немає проблеми».
Гундяєв пояснив, як прецедент застосовується до цієї ситуації. Якщо зібрано всі документи і ретельно їх знищено, то проблема теж зникає сама собою, що й було виконано замурзаними членами комісії. Але залишилося одне невирішене питання. Залишилася сама Поклонська, яка ставить подібні запитання.
Коротше кажучи, виникла ситуація, коли Макс Отто фон Штірліц зауважив графу Бенкендорфу: «Це неправильні бджоли. Зовсім неправильні. І вони роблять неправильний мед».