Але ось інший приклад – Анна Політковська. Сьогодні виповнюється рівно 15 років теракту в театрі на Дубровці в москві. Стисло нагадаємо про те, що там сталося.
Путін прийшов у владу з волі Бориса Єльцина, який віддав її із рук у руки. Зробив він це з двох причин. Його зграя хижаків, що пожирала країну, відчула слабкість ватажка і готувалася до його зміщення. Через те що сам він був справді вже дуже хворий, а до цього привели тяжкі та тривалі запої, то керівництво країною здійснювали особи, які не мали на те повноважень. Начальник охорони, керівник його адміністрації, а також великі бізнесмени, які щедро ділилися награбованим з родиною Єльцина, керували країною, поки «цар» перебував або у відключці, або в лікарні. Однак, виходячи з «коматозу», цар Борис міг суворо махнути шашкою за самоуправство, і багатьом це могло коштувати всього, що вдалося напиляти. Тому ключовою фігурою всієї цієї дивної верхівки влади стала дочка Єльцина – Тетяна. Вона і дружина царя Наїна, могли заспокоїти Єльцина і відвести його гнів від чергового «рішала». Дочка була і касиром сім’ї. Саме до неї стікалася «вдячність» усіх тих, кого вона захищала від гніву татуся.
Але згодом Єльцин став настільки слабким, що його гніву перестали боятися, а схему влади, яка вже утвердилася, вирішили демонтувати. Зрозуміло, що прямо добивати старого ніхто не хотів, а ось пощипати пір’їни з його дочки – вишикувалася довга черга. У хід пішла комбінація усунення від влади не самого Єльцина, а його дочки. Для цього її слід було добре притиснути для того, щоб та вийшла з гри, а в ідеалі – покинула територію рф.
Треба зауважити, що в ті часи категорично не було заведено хвалитися накраденим. Нові російські мільярдери шокували західну публіку широтою своїх вчинків. Найбільші палаци, яхти та літаки, річки найдорожчого шампанського та гори ікри стали синонімом «нового русского». Втім, дочка Єльцина не влаштовувала диких оргій у Куршавелі, де батальйон найдорожчих повій демонстрував свою майстерність прямо посеред бенкету в тацях з ікрою, під пісні світових зірок естради першої величини. Ті, отримуючи астрономічні гонорари, просто не могли відмовитися від участі в таких сумнівних заходах.
Тетяна такими справами не займалася, але стрімко скуповувала замки, вілли та інше в наймальовничіших куточках Європи, включаючи дружню Німеччину. Партія противників Єльцина ніколи не наважилася б копати там, звідки бралися ці мільярди, зате зі смаком поринула в те, які покупки робила дочка президента в Європі. Роль тарана було покладено на генпрокурора Скуратова, і той розвинув загрозливу для Єльцина активність. На той час вову путіна «сім’я» поставила на посаду голови ФСБ, основною роботою якого було підчищати за сім’єю президента.
Путін швидко впорався зі Скуратовим, здобувши відоме відео фізичних вправ Скуратова з двома повіями. Після цього гнів Єльцина повернувся на місце, і його знову стали сприймати як вожака. Але сам Єльцин і його сім’я вирішили, що настав час іти, а владу передали в дар своєму рятівнику.
Але путін прийшов із Пітера у вигляді шавки. У своєму знаменитому інтерв’ю, яке він дав у день від’їзду до москви, він сам себе там позиціонував як шавку, а переламати подібний штамп – справа нелегка. Ні розумом, ні багатством він не міг обрізати нитки ляльководів. Єдине, що в нього залишилося, – демонстрація відчайдушної здатності відповідати на будь-який виклик непропорційним насильством. У такому розкладі імітація насильства не має сенсу. Потрібно було показувати здатність проливати кров, багато крові.
Це стало можливим із початком «контртерористичної операції» в Чечні. Розуміючи, що картинка війни має потрапити вже на підготовлену публіку, він організував теракти поза Чечнею, а потім почалася бійня. Ще не будучи впевненим у тому, що його посил дійшов до всіх як слід, він продовжував демонстрацію свого нестримного насильства. У 2002 році він ще був ніхто. Ще не було такої істеричної любові натовпу, а олігархи взагалі його не приймали, бо на всі грошові потоки він став розсаджувати пітерську братву. Зрозуміло, що доларові мільярдери могли легко вкластися у путч, і володя десь пропав би безвісти.
Тож Дубровка була з цієї опери. І ось Політковська нарила відомості про те, хто і як проводив цей замовний теракт. Вона вивалює це все на публіку, росіяни одержують факти того, що вже не чеченців, а їх вбивають у центрі москви, і робиться це як елемент гри, – і нічого! Це не 2014 і навіть не 2008 рік, це 2002 рік, а стадо було вже тим самим.
Тому не варто ставитися до цирку з Льошею та Ксюшею як до чогось реального. Це просто низькопробна вистава, розрахована на тупу і безтямну публіку, наприклад – на Олежку Царьова. Не будь, як Олежка!
Ми пишемо це саме сьогодні тому, що цього дня відбулися дві події, рознесені за часом. У 1953 році Андрій Сахаров став одним з наймолодщих академіків совка, а через пів століття цього ж дня стався теракт на Дубровці.