Так от, у найбільш напружений момент операції зі звільнення заручників у бесланській школі з’явилася інформація про те, що під гарантії безпеки до місця подій висунувся Аслан Масхадов, президент Ічкерії. Він узяв на себе відповідальність за виведення захоплювачів зі школи, щоб уникнути жертв серед дітей. Ці гарантії безпеки дали конторські. ФСБ тоді ще могла собі це дозволити. У цій ситуації іншого виходу не було, бо знову кров була б «не та». Від крові дітей вже не відмитися ніколи, і рано чи пізно відплата наздожене. Але в такому разі Масхадов автоматично переставав бути терористом і повністю підтвердив би свою легітимність.
Із цього моменту заручники були приречені. Путіну цей розклад був, як гострий ніж. Пройшла команда на штурм, але конторські розуміли абсурд і не рушили з місця. Тим більше вони чекали на Масхадова. І тоді ініціативу взяв армійський спецназ. Штурмувати вони не могли, бо загальне керівництво операцією було на ФСБ, і до того часу в Беслан стягнули всіх конторських спеців. Військові не могли, та й не хотіли взяти на себе керівництво операцією, а тупо прорубувати коридор до школи через свої кордони і по головах «Альфи» було безглуздо. Ось тоді й було зроблено постріли з ручних вогнеметів із даху сусіднього будинку по даху школи.
Як стверджують очевидці, основна частина «Альфи» була осторонь та відпрацьовувала елементи можливого штурму. Їх на місці просто не було. Штурм передбачався тільки в крайньому випадку і після того, як буде відпрацьовано варіант з Масхадовим. Тим більше що вже був досвід подібних заходів у Будьонівську. Коротше кажучи, в цей момент у путіна під рукою опинилися тільки м’ясники з військового відомства, які й спустили курок бійні. А всі жертви, природно, повисли на загривку контори.
У підсумку конторські знову опинилися в чужій грі та отримали на руки десятки трупів, і не просто трупів, а трупів дітей. Схоже на те, що після цього було досягнуто певної домовленості та розмежування сфер впливу. Швидше за все, військові взяли під контроль закордонні заходи, що завжди було прерогативою ГРУ або зовнішньої розвідки, а ФСБ взяла під дах внутрішні питання. Схоже, що все заспокоїлося і конторські були задоволені, але військовим випав джек-пот у вигляді неймовірного зростання цін на нафту й газ. Разом із ним виник небачений в історії розпил бюджету. Сотні мільярдів доларів випилювалися і виводилися за кордон, автоматично потрапляючи в зону впливу військових. Є підозра, що вони не розгубилися і прирізали собі непогані шматочки від шаленого бабла.
До хорошого швидко звикаєш, і погіршення ситуації вже трактується як загроза. На відміну від тупуватого Міллера та іншої бездарної сволоти, військова розвідка завжди славилася своєю аналітикою. Є думка, що саме там вирахували неминуче падіння цін на нафту і як наслідок – швидкий колапс економіки рф. У цій ситуації треба було забезпечити зміну фінансових потоків, відводячи під свій контроль більшу їх частину та висмикуючи в інших розпильщиків. З військовим прагматизмом там порахували, що на всіх бабла вже не вистачить. Адже охочих розпиляти стільки, що кийком не розженеш. Треба було вживати екстрених заходів.
І на завершення зауважимо. Параметри бюджету рф на 2017 рік зверстано таким чином, що майже за всіма статтями видатків передбачено жорстке скорочення. За всіма, крім витрат на оборону. З іншого боку, на 800 мільярдів рублів збільшено закриту частину бюджету, про яку жоден смертний нічого не дізнається, а якщо хтось проговориться – довго не проживе. Ще раз: у всіх забрали, а віддали військовим. Саме тим військовим, які влаштовували масові позасудові страти, які провели блискучі оперативні комбінації у Норд-Ості та Беслані і які тепер ведуть аж дві війни, відправляючи на них величезні суми грошей.
До речі, в російській пресі ходить байка про те, що рік війни в Сирії коштував росії смішну суму – близько мільярда доларів. Але це – пряме фінансування. А, між іншим, Асаду вже виділено кредити в районі $10 мільярдів на фінансування війни. Частину забезпечено постачаннями озброєнь, а частину – живими грошима. Так от, на живі гроші наймаються російські ПВК, окремі військові тощо. Тобто номінально гроші віддано Асаду, а за фактом вони йдуть певним російським структурам. І щоб розвіяти сумніви в тому, що це приховане фінансування саме тих військових, слід згадати, що попередній військовий кредит на ті самі $10 мільярдів, який висів на Сирії, путін успішно списав рік тому, тобто повісив на витрати бюджету. Нинішні гроші буде «освоєно» тим самим способом.
Звідси запитання: чи саме путін стоїть за всім, що коїть росія? Охочі можуть спробувати проаналізувати версію про те, що путін не ведучий, а ведений у всьому нинішньому сюжеті. Якщо так, то за ним ховаються люди, з якими марно вести будь-які переговори. Точніше, вести можна, але домовитися – не можна. Бо за будь-якого розкладу почнуть вилазити деталі їхніх численних «подвигів», а як відомо, воєнні злочини не мають строку давності, а тому – їм відступати просто нікуди.
І зовсім останнє. Якщо дивитися на ситуацію приблизно під цим кутом зору (можливо – хибним), то стають зрозумілими деякі події та процеси, демонстровані в рф. Наприклад, призначення міністром оборони Сердюкова. Якою була його справжня мета і що ж він такого зробив, що його неможливо потопити навіть грандіозним скандалом?
А тепер – відкиньмо мішуру і спробуймо однозначно відповісти на запитання: хто саме почав захоплення Криму та вторгнення на Донбас? Хто почав велику війну в Сирії, а також хто просто зараз щось готує в Єгипті, куди прибуло з десяток транспортних бортів, які привезли велику кількість спеціалістів у формі? І ФСБ тут також на других ролях.