Тому, а також з деяких інших причин, та структура влади, яка перебуває на виду і яку зображено, наприклад, у згаданому дослідженні про «Політбюро…», не є повною, а відповідні дослідження – системними. Тобто у реалі ми маємо немовби надводну, на вигляд легальну економіку, що формально функціонує за прийнятими в державі законами і де до відповідних органів здають бухгалтерську та іншу звітність, а легальна діяльність усіх суб’єктів економіки є прозорою для контрольних органів. Але при цьому існує певна нелегальна, «чорна» сфера, що офіційно не здає жодної звітності та функціонує за законами злочинного світу.
Ефективне управління подвійною системою вкрай важке і потребує залучення додаткових ресурсів. Цільові функції у кожної з підсистем очевидно різні. Слід зазначити, що злочинність за своєю природою дуже погано централізується – все приховано, простежити важко, неминуче виникають конфлікти інтересів між конкурентними угрупованнями, що відразу може поставити під питання цілісність самої держави.
Справді, для управління тіньовою частиною так само необхідно: 1) зібрати інформацію; 2) обробити інформацію (таке собі інформаційно-аналітичне управління); 3) ухвалити рішення; 4) забезпечити виконання рішення; 5) дотримуватися повної конфіденційності. Повинні бути своя «вертикаль», своя фінансова, судова та каральна системи, підрозділи, які здійснюють дізнання, розвідку та контррозвідку. Тому управління такою системою найкращим чином можна організувати за участю спецслужб, які значною мірою спеціалізуються на роботі із закритою інформацією і мають великі масиви даних з питань, що становлять інтерес.
Так, дуже важко розібратися, що робиться в Росії нагорі. На щастя, один правильний давньоєгипетський мужик на ім’я Гермес Трисмегіст якось натякнув нам усім щось на зразок того, що «quod est inferius est sicut id quod est superius» – «те, що знаходиться внизу, аналогічно тому, що знаходиться нагорі». Спробуймо за його порадою подивитися на путінську дзюдохерію немовби «знизу». Для загострення можливості судження – пара невеликих сюжетів.
Отже, перший сюжет. Познайомимося: Микола Іванович Шаклеїн (нар. 1943) – російський політик, губернатор Кіровської області з 14 січня 2004 року по 14 січня 2009 року, член Ради Федерації Росії від Кіровської області (2009–2011), депутат Державної Дури (1993–2003). Із 16 січня 2012 року – директор Інституту (філії) МДЮА ім. Кутафіна в місті Кірові. Член партії «Єдимая Россия». Коротше, був губер як губер, не кращий і не гірший за інших, ім’я їм – легіон… Певний час тому вищеописаний губер узявся прилаштувати синочка, Костянтина Миколайовича Шаклеїна, на якесь доходне місце. Погляньмо тепер на текст однієї записочки:
«Подивимося вище. Головний (лікар) інституту Сербського (і заст. ген. директора) – Шаклеїн Костянтин Миколайович. Зразок непрофесіоналізму. Його тато, колишній губернатор, купив йому цю посаду в покійного директора інституту Сербського – Дмитрієвої Т.Б. З публікацій в інтернеті випливає, що «лівих» доходів у Шаклеїна М.І. (тобто у губера – хто б сумнівався!) було достатньо. Якби заступники Головного лікаря інституту Сербського були грамотні, можна було б і самому Шаклеїну К.М. зображати «саму компетентність», привласнюючи чужі результати роботи. На жаль, його заступник Батрашина Ляля Мусінівна повністю відповідає рівню «професіоналізму» Шаклеїна К.М., теж замішана у відповідних брудних справах і далеко не чиста на руку. Шановний Зураб Ілліч Кекелідзе, як і належить грузину, любить займатися піаром, їздити країною та світитися на заходах із «надання психологічної допомоги постраждалим». Краще б Зурабу Іллічу зайнятися справою, а не піаром. Однак рутинна робота – справа копітка, швидких лаврів не знайдеш, на відміну від піар-кампаній. Тож доки зберігатиметься такий стан речей, буде відбуватися подібне. Невже в такому Центрі немає чесних експертів? Може, вже час відновити порядок?»
Автора записки доведеться розчарувати. Чесних експертів немає і бути не може, бо якщо вони раптом там з’являться, це різко порушуватиме гармонію російської, наскрізь кримінальної будови світу. Але розберемо все по черзі. Отже, губер пройнявся долею свого синочка. Що ж, турбота про дітей – це похвально. І, напевно, він бере якесь офіційне видання на кшталт «Російської газети» і в рубриці «Купівля-продаж державних посад» шукає щось відповідне за ціною та за смаком. Знаходить цікаве оголошення. Телефонує до Москви директору інституту ім. Сербського, «великому психіатру, професору, академіку РАМН Т.Б. Дмитрієвій» і після уточнення деталей просить виставити рахунок у рублях або валюті для оплати купівлі посад головного лікаря і заступника директора на ім’я Шаклеїна К.М. Після оплати рахунка вищеописаний син у триденний строк в інституті ім. Сербського займає кабінет із табличкою «Заст. директора головлікар Шаклеїн К.М.».
Дурниця, скажете? Не зовсім. Реальна процедура відбувалася приблизно так само, але тільки через ТІНЬОВІ структури. Губер пройнявся, тіньові посередники запропонували щось на вибір і супроводжували всю угоду, а також дали свої гарантії. Тому, попри зміну директора та нещодавню реорганізацію центру, його синочок і досі перебуває на тих самих посадах.
А хто ж тоді була «великий психіатр, професор, академік РАМН Т.Б. Дмитрієва»? Бандитська підстилка? Ну, звісно ж, ні. Вона була яскравим представником самих вершків російської інтелігенції. Розум, честь та совість нашої безумної, безчесної та безсовісної епохи. І 200% агент КДБ…
(Далі буде)