Незвичний погляд. Приклад, який не увійшов до однієї статті

Авторка: Світлана

Сьогодні хочу повернутися до однієї з попередніх статей і навести те, що до неї не увійшло. Це цікавий (принаймні, для мене) приклад, який би відволік від основної думки статті і загубився в її загальному змісті.

У статті про Небензю одним зі способів перевірки походження його прізвища (його версія – щирий українець, із запорозьких козаків, хоча в реєстрах такого прізвища нема) було звернення до литовської мови, яка навіть у сучасному вигляді зберегла стільки прадавніх рис, що є часто джерелом інформації про походження того чи іншого слова. І дуже кортіло показати вам один приклад на підтвердження цього. З картинками.

Отже, повернімося на кілька десятиліть назад, коли окрасою квартир був телевізор марки Tauras, який виготовлявся на Шяуляйському заводі в Литві. У нашій сім’ї, зокрема, був ось такий, із круглою ручкою, якою перемикалися нечисленні тоді телевізійні канали:

Але тут нас цікавить назва цього пристрою (на цій моделі її розміщено в лівому верхньому куті і, на жаль, вона читається нерозбірливо). Її добре видно на іншому зображенні, яке подано на початку статті, – це обкладинка інструкції до, напевно, вже новішої моделі, бо замість ручки-перемикача тут діапазони.

Гугл перекладає литовське слово tauras як «тілець». І ми його теж добре знаємо, але дещо в іншому форматі після змін, які з ним відбулися вже тоді, коли праслов’янська мова відокремилася від інших мов (а литовська зберегла риси ранішої, праіндоєвропейської мови). У праслов’янській мові діяло, серед інших, два закони, і перший із них (у тому числі за часом) – це закон відкритого складу, згідно з яким склад повинен був закінчуватися на голосний звук, і це досягалося кількома способами.

Перший із них полягав у втраті кінцевого приголосного. Тож із форми *tauras (так подають слова, які реконструйовано за мовними законами, але не зафіксовано у письмових пам’ятках) зникла кінцева літера S. Ще один спосіб – це зведення дифтонга до одного звука (= монофтонгізація). У нашому слові дифтонг AU перетворився на У.

Другий мовний закон – занепаду зредукованих голосних – подіяв так: звук [а], не прикритий кінцевим [s], ослабився (=зредукувався), перейшов у коротший і менш чіткий за вимовою голосний, що передавався буквою Ъ, і, будучи в кінцевій позиції та ослабленим, втратився як звук, хоча і зберігався на письмі аж до 20 століття. У болгарській мові ця буква збереглася, і вона передає голосний звук, середній між [и] і [о]: България.

І що ж вийшло? Простежмо букву за буквою:

Вийшло слово «туръ» (у сучасному написанні – тур), яке зафіксовано у Слові о полку Ігоревім, написаному у ХІІ столітті:

І порівняймо тлумачення слова «тур» у Словнику української мови та приклади його вживання: ТУР. Вимерлий дикий бик. Предком великої рогатої худоби вважають дикого тура, якого знищено всього близько 300 років тому (Зоол., 1957, 171); // У народній поезії – символ, втілення велетенської сили й хоробрості. Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [обороні] міцно ти стоїш (Забіла, У.. світ, 1960, 165).

Наведу ще кілька литовських слів, за якими реконструюють праслов’янські слова, – спробуйте побачити описані раніше процеси, які привели до сучасних українських слів: литовське mĕdŭs – українське мед; литовське sūnŭs – українське син (коли останній голосний у слові занепадав, то голосний перед ним часто змінювався, і, зокрема, звук [у] міг перейти в [и], як у слові «син»). Звісно, між литовським словом, яке зберегло прадавню форму, та українським відповідником могли бути, крім описаних, ще й інші мовні процеси, тож таких «чистих» прикладів, напевно, небагато, але вони є, і це справжній скарб для мовознавців.

Ось така історія на сьогодні.