Відроджений Михайлівський Золотоверхий собор
Авторка: Світлана
Сьогодні я хочу додати кілька думок на продовження попередньої статті про Ставра, зокрема в контексті коментаря одного з читачів: «Я би не дуже довіряв російській вікі – це ще той смітник, там повно перекручень будь-яких подій на користь кацапії».
У цьому коментарі, з яким я повністю згодна, є два цінні моменти, що визначають зміст роботи з російською Вікіпедією та іншими джерелами. По-перше, довіряти їм, звісно, не варто, тому найцікавіше їх аналізувати, коли є альтернативна інформація – наприклад, з української Вікіпедії. По-друге, російська Вікіпедія справді подає інформацію на користь своєї країни. Головний меседж – якнайповніше описати, підтвердити і розхвалити свої «споконвічні», скрєпні речі. І звідки ще було б отримати інформацію до моїх попередніх статей про їхні щі, ізбушку, полотенце та інші артефакти як гордість їхньої нації? Адже, погодьтеся, наші дослідники описували б те саме більш об’єктивно чи навіть критично і у співвіднесенні з нашим розумінням цих предметів і з нашими, не менш споконвічними реаліями – борщем, хатою, рушником тощо.
І найцікавіше при зіставленні двох національних вікіпедій – проаналізувати спрямованість саме російської в контексті того, чим і як вона хвалиться, з одного боку, а з іншого – що і як вона приховує. Тож пропоную два приклади, які не увійшли до попередньої статті, – раптом ще щось цікаве вдасться побачити і зрозуміти.
Перший приклад стосується одного ланцюжка запитань, який я не стала розвивати, сподіваючись, що цю невідповідність ви помітили і самі зацікавилися нею. Отже, зіставимо два факти, наведені російською Вікіпедією. Перший факт. Билини знайшли на території сучасної росії, і одна з версій – це їх створення в московській державі у XIV–XV століттях, адже всі пам’ятали про державотворця Володимира. Ця теза вже викликає сумнів хоча б тим, що в цій державі чомусь не склали таких самих билин про тогочасних правителів. Щоправда, в наступних реченнях ідеться не про створення, а про збирання «русского» епосу і його подальше поширення на інші території. То створення чи збирання? Але це тільки частина запитання. Другий факт. Ще раз погляньмо на географію знайдених билин, щоб знайти тут столицю московської держави: «Одних былин киевского цикла собрано: в Московской губернии – 3, в Нижегородской – 6, в Саратовской – 10, в Симбирской – 22, в Сибири – 29, в Архангельской – 34, в Олонецкой – до 300». А що сі стало, що у столичній губернії знайшлося лише три билини? Адже якщо у Києві, Чернігові вони «виникли в середовищі, близькому до київських князів; виконувалися спершу княжими та дружинними співцями» – то у московській державі було по-іншому? І чому виконавці цих билин опинилися так далеко від столиці? Що розігнало їх по околицях московської держави? Оця невідповідність – три билини у столичній губернії на тлі претензії московської держави на їхнє авторство – стали для мене ще однією причиною сумнівів та позначили напрями подальших можливих пошуків. Але хай у своїй історії вони розбираються самі, головне – щоб не присвоювали нашого.
Другий приклад стосується графіті Софії Київської – унікальних записів, віднайдених на стінах Собору в кількості близько семи тисяч, які зафіксували відмінності тогочасної розмовної мови Києва від мови інших територій і руйнують теорії про «єдину мову», «один народ» та інші скрєпи. Стаття в українській Вікіпедії рясніє прикладами таких графіті й містить посилання на академічні дослідження.
(Далі буде)