Авторка: Світлана
Сьогоднішня стаття почалася з одного коментаря до попередньої статті про слово Tauras: «“Ставр Годи́нович – былинный персонаж, в наиболее известной версии – черниговский боярин”. Це теж від ТАУРУСА?» У цьому запитанні варте розгляду практично кожне слово, тож запрошую вас до цього дослідження, бо воно дало цікаві знахідки, але виявилося досить суперечливим і не всі запитання отримали свою відповідь.
Почнімо з імені Ставр. Це ім’я ми знаємо з билини (а швидше за все – з мультфільму «Василиса Микулишна»), а також його можна побачити в назві міста Ставрополь. Тож я припустила, що, дослідивши історію імені, ми дізнаємося і значення назви міста. Це надавало пошукам додаткової ваги!
КРОК 1. ІМ’Я СТАВР
Це ім’я досить рідкісне, в сучасній українській мові воно не вживається, та й саме слово (як загальна назва) також відсутнє, тож зрозуміти його значення таким шляхом неможливо. Тому я зазирнула в Етимологічний словник, і інтрига закрутилася. Справа в тому, що імені Ставр (на відміну від імені Микола, наприклад) у ньому нема, натомість є слово з цим коренем – ставропігія. Воно грецьке за походженням, складається з двох частин, перша з них – ставрос – означає «хрест, стовп, кілок», друга – дію «ставити, застромляти». Калькою цього слова в нашій мові є наприклад, назва церкви «Хрестовоздвиженська».
Для перевірки зазирнула в російські словники. В одному зі словників російських власних імен є два імені, схожі на ім’я Ставр: «Ставрий болг. [из греч. Stauros крест]; в[ариан]ты Ставер, Ставрон», а також окремою словниковою статтею вказано Ставрон (без пояснення етимології). В етимологічному словнику Фасмера це слово є як загальна назва: «ставры́ точить «болтать, молоть чепуху». Вероятно, от греч. σταυρός «кол, крест». Ср. знач. лясы точить». У словнику Даля є вже кілька слів з цим коренем, але імені Ставр серед них нема: ставролит (крестовик, камень, находимый крестовыми гранками); ставропигиальный крестовоздвиженский – (монастырь, состоящий в прямом ведении патриарха или Св. Синода); ставропигия (то же); ставры – ставры́ (?) точить, новг. лясы, балясы, пустословить».
Тут цікава територіальна вказівка «новг.» – новгородське, яка несподіваним чином відгукнулася далі в моїх пошуках. Зокрема, на одному з українських сайтів, де пропонуються слов’янські (язичницькі) імена, Ставр пояснено так: «пустомеля; від новгородського ставрі – ляси, баляси, пустослів’я. Відоме сказання про новгородця Ставра Годиновича». От уже герой билини став новгородським, а не чернігівським. Загадок не меншає!
Тож за походженням Ставр – це грецьке ім’я. І ось тепер важлива хронологія. Грецькі (латинські, давньоєврейські) імена приходили зі святцями (календарями, місяцесловами), а це стало можливим після Хрещення Русі у 988 році Володимиром Великим. Згадаймо князів та їхні імена: вони були слов’янськими за походженням, зрозумілими і тоді, й зараз (Всеволод, Ярослав, Святослав, Ярополк) або варязькими, як Олег, Ігор, Ольга. Хто знає їхні християнські імена? Наприклад, що Ярослав Мудрий отримав ім’я Юрій, і цим ім’ям названо засноване ним місто Юр’їв – сучасну Білу Церкву? А Володимир Великий (і не тільки він) при хрещенні отримав ім’я Василь. Тож цих людей за життя називали іменами, які їм дали при народженні. Тоді чому ж Ставр у билині вже зразу з грецьким ім’ям? При тому, що його ім’я по батькові – Годинович – цілком слов’янське, пов’язане зі словом «година» (час). Єдине логічне пояснення, яке спадає мені на думку, – це те, що цим ім’ям його назвали при народженні. Згадаймо, що в цій билині діє також його дружина, в якої і ім’я, і по батькові грецького походження, – Василиса Микулишна. Отже, можна припустити, що дія цієї билини відбувається як мінімум через стільки років після Хрещення Русі, скільки років Ставру, або ще пізніше, адже християнство повинно було прийти туди, де він жив, і місцевий священник повинен був обрати для дитини це ім’я.
Чому я припускаю втручання святців у вибір імені Ставр, а не просто грецького слова зі значенням «хрест»? По-перше, чи багато чернігівських або новгородських мешканців знали грецькі слова? По-друге, навіщо називати дитину незрозумілим чужоземним словом, якщо можна назвати своїм і зрозумілим? По-третє, деякі грецькі імена справді означають предмети або абстрактні поняття, але вони прийшли як імена відповідних святих – наприклад, апостола Стефана (ім’я означає «вінок, корона»), апостола Петра (ім’я означає «камінь»), святої Софії (ім’я означає «мудрість»), а грецькі імена її трьох доньок, яких теж визнали святими, ми знаємо у перекладі як Віру, Надію і Любов.
Тож залишилося знайти, як сказали б у медицині, «нульового пацієнта» – святого з ім’ям, схожим на Ставр, якого внесли у святці і чиїм ім’ям стали називати дітей. Проте мої пошуки такого святого (в тому числі у виданні «Русские месяцесловы ХІ–XIV веков») результатів не дали. Оце і є перша нерозгадана загадка мого дослідження, яка або свідчить про хибність мого припущення, або про прогалину в даних, яку можна заповнити.
(Далі буде)