Незвичний погляд. Про нестандартне мислення

Авторка: Світлана

Перше квітня – досить незвичний день. Сьогодні відбуваються розіграші – від простих, відомих зі школи «У тебе вся спина біла», до фантастичних історій, які можна сприйняти цілком серйозно, а побачити розіграш тоді, коли вмикається критичне і навіть нестандартне мислення: «Хіба таке може бути?»

І саме сьогодні є нагода поговорити про нестандартне мислення. Це спостереження, до яких я пропоную долучитися і вам, адже вони іноді веселять, а іноді вганяють у ступор із тим самим запитанням «Як таке може бути?». Розгляньмо це на прикладах висловів, де фігурують частини тіла. Отже, пройдімося згори донизу.

Коли щось незрозуміло, то кажуть, що в голову не вкладається, неначе голова – це шафа, або на голову не налазить.

Про людину, до якої повільно доходить, незлобиво кажуть «От голова, два вуха!» або «Голова з вухами», неначе варіанти без вух теж можливі.

Якщо хтось переймається якоюсь проблемою, то він сушить/ламає голову над цим.

Якщо якась думка про людину нам здається очевидною, то цю думку в неї на лобі написано.

Якщо хтось забагато хоче, то кажуть, що він розкотив губу, і йому радять її закотити.

Якщо хтось сильно дивується, то в нього щелепа відпадає.

Якщо хтось не збиваючись розповідає, то ця розповідь у нього від зубів відскакує.

Якщо в когось скрутно з харчами, то він кладе зуби на полицю.

Якщо когось наполегливо виганяють, то його женуть у три шиї – звідки беруться ще дві і чому однієї замало?

Якщо когось виховують фізичними методами, то йому намилюють шию.

Якщо щось лякає, то серце (душа) у п’яти йде, неначе вони можуть мандрувати по тілу. Ще один варіант опису ситуації – кров холоне в жилах.

Коли хтось дуже нервує, йому пропонують скласти нерви в коробочку.

Якщо хтось не встигає зробити давно заплановану справу, то в нього до неї не доходять руки – навіщо рукам ходити, якщо для цього є ноги?

Якщо хтось не хоче щось робити, то в нього не піднімається рука на це.

Якщо хтось робить щось вправно, то кажуть, що він набив на цьому руку або справа горить у його руках. Фізичні ушкодження, техніка безпеки? Не чули. Ще один варіант опису профі – він зуби з’їв на цьому.

Якщо дитину садять собі на стегна, то все одно кажуть, що її беруть на руки, а не на ноги чи на коліна.

Якщо хтось детально розтлумачує, то він пояснює на пальцях.

Ще одна частина тіла не залишається без уваги: ті, хто схильний до ризикованих вчинків, шукають на неї пригод, а коли в людини вмикається інтуїція, то вона саме цим органом (або нутром) чує, а коли вона не вміє щось робити, то в неї саме звідти ростуть руки.

Якщо у красуні довгі та стрункі ноги, то кажуть, що в неї ноги ростуть від зубів, – анатомію спаплюжено повністю.

Якщо хтось утомився і швидко заснув, то кажуть, що він спить без задніх ніг, неначе в нього є ще й передні.

Якщо треба кудись швидко дістатися, то радять узяти ноги в руки, і гайда! Як це зробити фізично?

І мої улюблені вирази з кулінарних рецептів, коли пропонують солі (цукру, борошна) взяти на око або насипати на око.

І це ми ще не брали «сторонні» предмети, які можуть бути на/в різних частинах тіла: локшина – на вухах, камінь – на душі або на серці, вогонь – в очах або в серці, таргани – в голові, а шило – там, де й пригоди.

Звісно, за кожним з таких висловів стоїть життєва історія, переосмислена та узагальнена з плином часу. Десь така історія «зчитується» легко, а десь справді здається малоймовірною. І в цьому – особливість і принада живої мови, яка своїми засобами дає змогу відтворити і реальний досвід, і неймовірні фантазії.

Ось така історія на сьогодні. Потрусіть свої мовні запаси – які ще нестандартні вислови там зберігаються?