Ще одна функція «русской» печі, яку щодо наших печей я не знала, – це можливість митися в ній: «В печах с широким (до 1,5 м) и высоким (до 1,2–1,4 м) горнилом можно было мыться и париться. Баня внутри русской печи: печь протапливается, в чугунах нагревается вода. После топки с пода печи убирается зола и насыпается солома. Жар сгребается в угол печи. После этого можно мыться, забравшись в печь, и даже осторожно париться веником, чтобы не натаскать на себя сажи». Моїх конструкторських знань бракує для того, щоб оцінити доцільність настільки широкого і високого внутрішнього простору печі.
Тепер повернімося до нашої печі і нашої груби. Як ви гадаєте, у цій назві статті справді йдеться про те, щоб поставити в будинку піч?
Напевно, якщо в будинку печі не було, то її ставити навряд чи захочуть, адже насамперед ця споруда з’їдає немаленьку площу приміщення, її функції щодо обігріву виконує котел, а щодо приготування їжі – газова/електрична плита та інші кухонні пристрої. Скоріше за все, тут ідеться про грубу, а не про піч. То чому б цю споруду не назвати грубою?
А тому, що в російській мові це слово не настільки вживане. Натомість є слово «пічка». І в цьому слові, яке зазвичай називають зменшувально-пестливим, можна впевненіше казати про пестливий елемент, а не про зменшувальний. Піч не може бути маленькою з огляду на великий внутрішній простір у ній і лежанку на її поверхні, де практично на повний зріст могли спати кілька людей (це вже мої життєві враження).
І ось як Словник української мови фіксує слово «пічка»: 1. Те саме, що грубка. В будці горіла невеличка чавунна пічка (Руд., Остання шабля, 1959, 236); Ніна розпалювала залізну пічку (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 60). 2. Те саме, що піч. Насупроти столу, між череватою пічкою й другою стіною, притулився піл (Мирний, IV, 1955, 287); «Пічка» – так кажуть металурги про свій велетенський сталеплавильний агрегат (Літ. Укр., 4. Х 1968, 1). Цитати у словниках іноді не менш цікаві, як тлумачення слова. Звернімо увагу, що пічка у значенні «грубка» є залізною або чавунною, а такою невеликою. Швидше за все, це те, що зараз називають «буржуйка». До речі, Словник української мови тлумачить «буржуйку» за допомогою слова «грубка», а не «пічка» («Невелика залізна грубка»), і її історія не менш цікава. У прикладах до другого значення пічку названо «череватою», а також відчувається іронія на контрасті з велетенськими розмірами промислової печі.
І остання ланка в цьому дослідженні: чому ж у перших двох наведених прикладах ужито «пічка» замість «грубка», якщо це тотожні слова, що підкреслює словник вказівкою «те саме»? Моє припущення – час написання цих цитат: 1959, 1957 роки, коли відбувалося наближення української мови до російської – як свідоме, так і під впливом повсюдного вживання російської мови і прищеплення російських мовленнєвих формул, які живі й понині. Наприклад, досі одним із видів опалення є «пічне», хоча, наприклад, його можна було б визначити як «твердопаливне» на противагу газовому та електричному, адже для опалення використовують не тільки печі, а й груби, і каміни. Тому подекуди і «топлять» у печі/грубі, хоча в нашій мові в цьому значенні послідовно вживається «палять» та спільнокореневі до нього – пальне, паливо, опалення, опалювальний.
Ось тому й «пічка» замість «груби». На мою думку, це приклад непомітного збіднення нашої мови, коли замість кількох різних слів у різних ситуаціях і з різним значенням вживається одне. Тому майстер, який підписує своє відео «Моя перша груба», природною українською мовою розповідає, як він кладе «пічку». З іншого боку, сайт з українським доменом надає поради про ось таку споруду для обігріву: «Грубкой» називали затишні малоросійські печі, які мали лежанки, і сьогодні вони знову стають популярними».
Отака історія на сьогодні. Всім – тепла!
В нас є не лише груба, а й плита, для приготування їжі. Плита має над вогнем буквальну залізну плиту з круглими отворами, закритими концентричними кільцями з бортиками, щоби було можливо виймати потрібну кількість кілець на потрібний розмір посуду. Це не груба. Хоча може бути й комбінований варіант.
Шукати інформацію в російській Вікіпедії – себе не поважати: відсоток прямої брехні, вигадок та перекручень значно перевищує будь-які межі. Пані Світлана сама навела приклад: “южные регионы россии”.
Щодо етимології, то польські словники переважно знають “gruba” лише як “копальня” з позначкою “диалектизм – Сілезія” з німецького Grube;
Вікісловник дає значення “піч” (piec) з поміткою “регіональне (Kresy) – укр.” Креси – українські землі, що колись належали до Речі Посполитої.
Авторитетний 11-томний словник польської мови 1960-х наводить значення (з приміткою “застаріле”) “1. Піч великих розмірів, де палили цілі колоди, і що часом обігрівали кілька приміщень” і цитату з “Вогнем і мечем” Сєнкєвича – але ж де відбувались події роману? Тож хай мене вибачають укладачі етимологічного словника, але польсько-німецьке походження слова “груба” виглядає притягнутим за вуха.
Дуже цікаво, яке тоді походження припускає пан? Невже щось ѵскѡнно слов’янське, наприклад, від балто-слов’янського *gru(m)b- чи як?
Дякую, навіяло спогади з детинства – у моїх дідусів і бабусь і у хрещеної були груби, якщо дозволяв розмір кухні – то з плитами.
Вперше почув слово “буржуйка” років 25 тому, коли зіткнувся з цим технічнм чудом. З тих пір не полишає думка про те, якими злиденними кацапами потрібно бути, щоб звичайну металеву грубку, асоціювати із заможним життям ненависних буржуїв. Або якими незатишними повинні бути їх оселі, щоб простий пересувний пристрій для обігріву, викликав у голові думки про буржуйський рівень комфорту. Не дарма, коли у своєї бабусі спитав, хто революцію зробив, то отримав відповідь – люмпени. Так, як до школи тоді ще не доріс, і знать не знав, що воно таке, і з чим його їдять, то отримав від неї просте пояснення. Люмпени – це нероби й п’яниці, які прийшли з петербургу. А піч це добре. Гарна штука для профілактики та лікування всіляких застуд. До кісток прогріває
to Cepгій (Чернігів)
Як пояснювали нам у школі, термін буржуйка виник на зорі совєцької власті і ось чому. Пролєтарії, здобувши перемогу опинилися перед ситуацією, коли треба було чим обігріватиме у величезних палацах, які вони перетворили у суцільні комуналки.
Попри комуністичні заклики, що все тепер “общеє”, люди не поспішали віддавати на общу найцінніше – дрова. Їх берегли, вони деколи ставали грошима, або цінніше за гроші. Тому замість того щоб топити великі груби для всіх, кожен старався зробити опалення для своєї каморки. Тут і технічний прогрес надійшов – відрізок труби, заварений з двох боків, – технологічна конструкція, дешева і малогабаритна. Але з одним фундаментальним недоліком. Вона гріла, поки горіла, бо мала невелику масу і не могла акумулювати тепло. Саме через ненажерливість пічки щодо дров і низьку ефективність, тобто паразитизм, її і назвали буржуйкою.
А буржуї буржуйками не топили. Вже були великі котельні при палацах. Але щвондєри розкуркулили ці котельні, а пролетаріат став виживати по-своєму.
В моєму розумінні, піч — це коли в ній можливо пекти хліб. У хаті моєї прапрабабусі була така, ще й з лежанкою зверху, якщо мені пам’ять не зраджує.
А ще зараз можливо подивитися, як виглядають гуцульські кахляні печі. Там будуть різні варіанти, від плит і печей для випічки, й до чисто опалювальних варіантів, але вже без прилягання до стін, бо в Карпатах будинки традиційно дерев’яні.
В Красногорівці, під Донецькому, мої бабуся й дідусь грубою, грубкою називали змієвиковий димохід, який й нагрівав хату. Дим в грубу йшов з печі на якій готувалася їжа.
На Волині, в тій частині, що під самою Польщею, в розмовній мові вживаються всі три слова “грубка”, “груба” і “піч”, які мають абсолютно різне значення. Приміщення старих будинків на Волині традиційно складалося з сіней, комори, кухні і хати. В кухні розміщена грубка з плитою для приготування їжі. Тепло від спалювання дров проходить через змієподібні канали в “пиколку” паралельно обігріваючи приміщення. Тобто коли кажуть “підкинь дров в грубку”, то мається на увазі випадок, коли на плиті щось вариться. Також в кухні є піч. Піч конструктивно з грубкою є одним цілим. Вона палиться, коли потрібно спекти пироги, паску, запекти м’ясо тощо. Для цього беруться найкращі дрова (береза, дуб). Коли вони спалюються, жар вигрібається чи згрібається набік, і на розпечену цеглу печі ставлять те, що потрібно спекти. Тобто кажуть “м’ясо спекли в печі”. Крім кухні, ще є одне житлове приміщення, яке називається “хата”. Вона опалюється грубою. Конструктивно груба призначається виключно для опалення цього приміщення. Тобто у цьому випадку кажуть “напалив грубу”.
++, піч – для приготування святкових страв, або коли їжі доводиться готувати багато (весілля, хрестини…). Піч з плитою – для готування щоденного, іще одна піч з плитою – у літній кухні. Від нашого села до Бугу 8 км якщо що… Але так само опалювалися сільські хати по усій смузі Лісостеп – Полісся, бачив сам.