Автор: anti-colorados
Дуже шкода, що автор тексту вдається до звичного прийому, коли початок історії старанно обрізається, щоб її загальний вигляд був таким, як йому хочеться. Ми чудово знаємо, як це працює, із власної історії. Совки примудрилися обрізати початкову фазу Другої світової війни, викинувши з неї період з 1 вересня 1939 по 22 червня 1941 років, а потім – і кінцівку з 8 травня по 2 вересня 1945 року, а те, що залишилося, перейменували на «ввв» – «велику вітчизняну війну». Зроблено це було для того, щоб приховати власну ганьбу і, ставши у скривджену позу, звинувачувати в цій війні будь-кого, тільки не себе.
Тут застосовано точнісінько той самий прийом, і тому загалом правильні висновки все ж таки малюють картину, далеку від реальності. Автор обрізав початок історії та її кінцівку, хоча епопея ще далека від свого завершення. Погляд стороннього спостерігача легко вловлює важливі моменти, які важко чи не надто бажано помічати зсередини. Якщо вже мова заходить про Нетаньягу як главу уряду, то, напевно, слід було б зазначити, що його нескінченне прем’єрство просто повинно було розбестити навіть набагато достойнішу людину.
Якщо у своїй третій каденції Маргарет Тетчер втратила зв’язок з реальністю, то щодо Бібі, менш гідного і прямо скажемо – дрібного персонажа, це взагалі безперечно. Однак мудрий ізраїльський народ із завзяттям, гідним кращого застосування, щоразу втягував цього персонажа на свій політичний Олімп. Причому цей самий народ ніяк не бентежило те, що Бібі просто відкрито переймає досвід утримання влади у свого брата-близнюка Орбана. Незважаючи на все це, пацієнт перебуває при владі та, уподібнившись Додіку, вимагає для себе повного імунітету.
Для стороннього спостерігача цей фінт Бібі не виглядає чимось відверто чужим для його психотипу, або modus operandi. А якщо когось не дивує, що пацієнт забиває цвяхи мікроскопом або точить олівець гільйотиною, то тут виникають питання не лише про властивості об’єкта дослідження, а й якість спостерігача. В цьому випадку автор тексту викладає його за принципом «обманули дурачка на четыре кулачка», але ми це вже десь чули і знаємо, що така позиція – не найзручніша для аналізу, висновки якого можуть принести якусь практичну користь.
Проте якщо окремо взяти саме цей епізод, то безумовно, Бібі злив суб’єктність Ізраїлю прямо і безпосередньо в ситуації, набагато гіршій за ту, в якій опинилася Голда Меїр. Тоді Штати теж тиснули на неї з не меншою силою, а ситуація в Ізраїлі була значно складнішою. Проте вона знайшла слова, які протверезили Вашингтон і повністю змінили статус-кво. Усі пам’ятають про те, що вона сказала про ядерну зброю і що після цього було. Хоча тут треба враховувати, що якийсь час Голда прожила на Бессарабці у Києві… але це – інша історія.
Але з цієї цитати випливає ще одне припущення автора, яке він теж залишив за кадром. Ну, гаразд, якщо відкинути вбік те, у кого причинне місце виявилося довшим, а продовжити хід його думки, то просто припустімо, що Бібі не послухався Додіка або той не дав команди «стоп», – що далі? Тобто що саме було б після тих ударів, які було перервано? Або навіть не так. Припустімо, що Бібі підняв пір’я і заявив Додіку, що пташки відлетіли і працюють у режимі повного радіомовчання, а тому він не може їх розвернути. Формально він начебто й чинив опір, але це був би фінальний удар, і, судячи з усього, все це і було заплановано з самого початку.
Для такого припущення є досить вагомі підстави. Як ми пам’ятаємо, тактика американських військових полягала в тому, щоб побачити, наскільки Ізраїль зможе виконати початкову фазу операції, а саме – придушити ППО. І треба зауважити, що ізраїльтяни впоралися з цим на відмінно. Причому найперший удар по ППО бородатих виконали ДРГ, які працювали на землі й засліпили ключові радари рушників. А далі у справу вступила авіація, яка або знищила ППО, або змусила наглухо заткнутися все, що вціліло. А потім ізраїльтяни перейшли до другої фази операції, почавши завдавати ударів по стратегічних об’єктах рушників.
Тільки після того, як американці побачили, що бородаті не чинять системного опору в плані ППО, вони вступили у гру і завдали низку ударів надважкими авіабомбами по ядерних об’єктах у скельних комплексах КВІР. Але з цього випливає, що американці планували підключитися лише на фінальній стадії всієї операції. А коли вони відбомбилися, то це й був фінал. У такому разі цінність того удару, який Бібі розвернув, як мінімум опиняється під питанням.
(Далі буде)