Незвичний погляд. Про те, що нас гріє (Частина 2)

Отже, спочатку про голландську піч, яку згадано в етимології слова «груба». Російська Вікіпедія: «Голландская печь, голландка – изразцовая печь для отопления помещений». В історичних даних також вказується XVIII століття: «Появилась в россии в первой половине XVIII века. В крестьянских избах её начали устанавливать с середины XIX-го. Была широко распространена до XX века». Напевно, її занепад у ХХ столітті пов’язаний з масовим переходом у росії на газове та електричне опалення – їм видніше. Далі – ще один географічний етюд, де є південні регіони росії, а України чомусь нема: (хм, Білорусія ж є, причому не «Білорусь»): «Название «голландка» использовалось в европейской части россии (Север, средняя полоса) и в Сибири. В южных регионах россии и в Белоруссии печь называется «груба» или «грубка». 

Опис будови голландки трохи відрізняється від тих груб, які у нас досі збереглися не тільки в хатах, а й у сучасніших будинках. Охочі можуть переглянути цей опис і дізнатися, що коефіцієнт корисної дії такої груби становить 40–55%, а однією з переваг є гарний прогрів її нижньої частини. Напевно, в нас якісь інші груби, бо в холодні дні, стоячи біля неї на повний зріст, можна прогріти навіть плечі. І щоб завершити пошуки походження назви, наведу пояснення з інших джерел: «Печь-«голландка» появилась на Руси благодаря реформам Петра I, который активно перенимал и внедрял всё голландское и немецкое в быт россии». Інша версія теж пов’язана з Голландією, як тоді називалися Нідерланди: «Название печи напрямую связано с её происхождением – страна Голландия. Также есть и другие версии: ассоциация с голландскими изразцами, которыми часто облицовывали печи, отсылка к «голландскому» стилю в архитектуре и быту».

Спочатку я трохи здивувалася, що цей вид «печі» москалі чомусь не назвали своїм, як їхніми «ісконними» стали матрьошка, гармонь і ще багато речей. Але ж у них є «русская» піч! Повернімося до першого з описів, де вказано: «Голландки» быстрее нагревали помещение, просты в обслуживании по сравнению с русской печью». Тож зазирнімо до опису «русскої» печі. Тут цікава, по-перше, географія, по-друге, чим же вона така «русская»?

Отже, географія: «Широко распространена в россии (была основным видом очага до начала XX века), Беларуси, на Украине, в Румынии и Молдавии». Відстежмо ці легенькі, але непоодинокі шпильки «старшого брата»: тут у переліку є Україна, але в совковому написанні – «на Украине», а поряд із написанням «Беларусь» Молдову названо, як за часів совка, – «Молдавія». І якось аж цікаво: чи знали в Румунії або Молдові, що вони користуються саме «русскою» піччю? І чому не своєю?

Але це ще не вся географія. Далі: «Известны печи, сложенные из камня и глины. Они были наиболее распространены на Верхнем Дону, в Поочье и в Среднем Поднепровье. Основания таких печей достигали 1,5×2 м. В Верхнем и Среднем Поднепровье более широко были распространены глиняные печи. Размеры их доходили до 1,5 м в поперечнике и до 1,2 м в высоту». Залишимо осторонь поки що Верхній Дон та Оку, але Середнє Подніпров’я – це територія сучасної України, що підтверджує ця сама Вікіпедія: «Занимает территории Киевской, частично Черкасской, Кировоградской, Полтавской и Днепропетровской областей». І навіть Верхнє Подніпров’я – це територія сучасної Білорусі, Смоленської області росії і наших Чернігівської та Київської областей. То чому ця піч – «русская»?

Ось як її описує та сама Вікіпедія: «Русская печь устроена таким образом, что обогревает она лишь пространство комнаты, находящееся выше шестка (80–90 см от уровня пола). Общий коэффициент полезного действия примерно равен 25–30 %, из них 7 % идёт на приготовление пищи и выпечку хлеба, и 18–23% тратится на обогрев помещения».

Напевно, піч із таким низьким ККД справді не можна назвати українською чи молдовською, наприклад. Але тут ще й висота печі незвична: «шесток», тобто «рабочая площадка перед устьем, на которой размещают извлечённую или подготовленную для установки в горнило посуду с едой», розташується досить низько. Порівняймо фотографію «ісконної» печі «Русская печь в крестьянской избе. Кижский погост» із Вікіпедії та піч також у селянській хаті на картині Миколи Пимоненка «Свати» (1882 рік) – впізнаєте «колупання печі» під час сватання?

(Далі буде)