Великий тюменський брат навчає життя

Уперше опубліковано: 17.01.2016

Авторка перекладу: Світлана

Ця тема буде цікава тим, хто відчув зміну мішури в російській Мережі.

Нещодавно нам траплялися дослідження, проведені ентузіастами та цілком собі респектабельними агентствами, на тему згадувань України в російських ЗМІ. Приблизно з листопада місяця всі фіксують різкий спад згадувань загалом, а негативні згадування взагалі скоротилися до безпрецедентного рівня. Ще тоді нас це насторожило, і трохи згодом ми видали кілька статей із застереженням читачів про можливу зміну риторики росіян у Мережі. Це те саме, як нафтові ф’ючерси: сьогодні ціна нафти впала, але реально дешева нафта надійде лише за місяць. Так і тут. Телек перестав їм втискати в мозок про хунту, карателів, фашистів і націоналістів, і через місяць-два навіть у зомбімаси неминуче почне змінюватися риторика.

Початок цього процесу відзначили колеги, про що пішов вал дописів у соціальних мережах. Потім з’явився цілий сайт російсько-української «дружби» із жорсткою попередньою модерацією. У шапці написано, що там може висловлюватись будь-хто на тему російсько-українських відносин. Ми заради експерименту написали свій варіант, без нецензурщини та іншого. Як і слід було очікувати, такі погляди там не публікують. Тому в нас склалося враження, що там за обидві сторони пишуть одні й ті самі люди.

Але одна справа – натрапити на такого бовдура імені «дружби народів» та інша – спілкування з живим екземпляром зомбіленду. Ми провели такий діалог у дослідницьких цілях і дійшли однозначного висновку, що зараз у «дружбу» грають ті самі, хто раніше пропонував зрівняти із землею Київ і особливо – Львів, а бандерівців знищити аж до семирічного віку.

Далі ми пропонуємо цитати з такої доброзичливої риторики, щоб показати, на яких струнах вони намагаються грати. Весь діалог викладати нема сенсу, просто окремі частини. Диспозиція така: пацієнт із самого початку позиціонує себе як пацифіста і противника війни. Далі він уточнює, що сам він по крові «хохол» і прізвище в нього відповідне, хоча й живе він у Тюмені. І, зрозуміло, що він – адекватна людина і нічого поганого Україні не бажав, як і всі його знайомі. Коротше кажучи, всі як один вони проти війни. А далі він приблизно так продовжував відповідати на запитання та штовхати «розумні» думки.

Про те, що росіяни підтримали війну: «Россияне – слишком общее понятие».

І далі «старший брат» починає навчати життя дуже оригінальним способом:

«Россияне – слишком общее понятие, как и Украинцы. Вы, Карл, заряжены негативом, который разрушителен и прежде всего для собственного здоровья. Ненависть и работа на войну не поднимет экономику и не сделает людей счастливее. Ненависть и война выгодна тем, кто хочет и дальше набивать карманы, в то время, когда народ в нужде, и это и есть настоящие враги Украинского народа, и Вы, получается, на их стороне».

Тобто він із Тюмені бачить те, з чим я, з двома вищими освітами, не можу розібратися на місці! І при цьому «дружньо» підказує, хто мої істинні вороги! Не більше, але й не менше! Далі, мешканець ситої (поки що) Тюмені просвічує вбогого «чисто за смысл жизни и об вообще»:

«Если желать войны, она придёт, если желать мира и процветания – они настанут, и не просто желать, надо делать все для этого».

Ось так! Тобто ми сиділи і бажали таки собі війни, і вона ж прийшла! Але це не все, далі ще цікавіше. Тут він мене вирішує вбити наповал і відкриває таємницю про те, що він не росіянин! Найсмішніше, що ми вже писали про можливість такого ходу, що почнуть відмовлятися від російськості! Пацієнт не читав моїх статей, і його нічого не бентежило, а тому він відверто вбиває мене зізнанням:

«Не так уж Вы и сильны в эристике (це його слово, що таке «еристика» – чорт його знає, може, з еротикою щось?), Карл, да, и я Хохол, по крайней мере, меня так называют, и не знаю, как в среднем по Раше, но в Сибири точно процентов 30–35 в той или иной степени Хохлы, причём не худшая часть генофонда, так что поаккуратнее в выражениях))))»

Це зізнання повинно було змусити мене розплакатися і з розчуленням запитувати: «Братка, дак мы ж одной крови, што ж мы так-то?» Але за відсутності шмарклів співрозмовника він вирішує розвинути успіх і показати своє негативне ставлення до війни як такої:

«Карл, эта песня по всем приемникам, там воюют за денежку, по крайней мере, начинали, ни я, ни мои знакомые к этим действиям никакого отношения не имеют. Поэтому в чем претензия лично ко мне? Ни я, ни мои знакомые этих боевых действий не одобряли и не одобряют и виноваты в этом очень многие во многих странах».

Ось так! Пацієнт перейшов на рівень: «Еноты? Это не наши еноты!» Але у пацієнта вже намітився когнітивний дисонанс, бо він таки розуміє причину війни і хто там воює, але акуратно від цього відгороджується. Бачачи, що його полум’яна промова не досягає мети, він переходить у наступ і пояснює мені всю нікчемність моїх переконань:

«Я общаюсь со многими в Украине, да почти все считают врагами, те, что поумнее, – руководство РФ, но все едины, майдан ничего хорошего для ваших людей не дал, кроме падения жизненного уровня в разы, неопределённости, полной утраты суверенитета, внешнего управления».

Це він так перейнявся тим, що ми з ними воюємо з допомогою Штатів та Європи. Але якось довго не включався шаблон «меценат». Я вже став переживати з цього приводу, і ось під кінець діалогу все стало на місце:

«Да Вы за себя волнуйтесь, только миллионам российских Хохлов приходится помогать в нелегкие для них самих времена, причём не насыщением ненавистью и ура патриотичном, как Вы, а вполне реально, на лекарства, еду, на детей, на самое необходимое».

Усім зрозуміло? Ось так. Вони збирають на ліки та їжу, потім це до нас все заходить і летить 120 мм ліками та 155 мм їжею. Ну і зрозуміло, нічні приціли йдуть у розряд «окуляри», тобто ліки.

Ну і останнє – це пацієнт мені дорікає в тому, що я обчитався наших ЗМІ. Він не в курсі, що спілкується з автором понад тисячі статей, які прочитало 3–4 мільйони людей, проте менторським тоном закінчує:

«Все Ваши фразы типовые и заимствованы из СМИ, причём, более чем полугодовалой давности, а я веду беседу от чистого сердца, а что кому воздастся, Бог знает и со временем увидим. Сходите в Храм Божий, покайтесь, помолитесь))) лишним не будет».

Ось так виглядає вовк у овечій шкурі. Вони нічого не зрозуміли, вони ні в чому каятися не збираються, вони просто змінили риторику, намагаючись повернутися в режим «доброго старшого брата». Вони тепер не говорять про те, що вашими кишками прикрасимо Хрещатик, а ваших баб ґвалтуватимемо на вашому ж Майдані, ні! Вони лагідно пояснюють, що зла нам не бажають тому, що ми не розібралися, хто саме наші вороги.

Тобто вони нас (!) хочуть переконати в тому, що криваві м’ясники на Донбасі і, схоже – в Сирії, прилетіли з Марса, а вони – білі й пухнасті, ходять до церкви та моляться за мир. Просто на хвилиночку. Майже всі танки, «Смерчі», «Урагани», буряти та інше – нескінченним, щоденним потоком тягнулося літерними ешелонами через Тюмень. Зі Сходу залізнична магістраль іде саме там. Цей письменник просто фізично не міг не бачити цієї феєрії. Все вони бачать, все знають і абсолютно все розуміють. Вони просто хочуть, щоб ми розслабилися і не помітили, як вони встромлять ніж. Але цього не буде. Не забудемо і не пробачимо!

Для того щоб стала зрозумілою вся пікантність цих промов, пропонуємо прочитати кілька статей з цієї теми. Там ми передбачали майже все те, що озвучував цей «брат». Причому написано було це набагато раніше, коли ці тези ще не оволоділи ватними масами.

Несподівано вийшло продовження теми.

Росія починає операцію «Мімікрія»

Про «братерство», яке прокинулося

Смертельна хвороба біля кордонів

Відсоток притомних росіян