Незвичний погляд. Мова як відображення світогляду (Частина 2)

Ще одна пара слів для аналізу – це «перемога» та «победа». Ось цікава історія з Мережі:

Цю пару слів детально проаналізував український історик Олександр Алфьоров у відеоролику «Побєда – це не перемога» і знайшов у ній додаткові деталі (наводжу текст у трохи скороченому вигляді): «Колосальний секрет має в собі слово «побєда» та слово «перемога». Отже,.. розберемо, що таке «перемога». Ну, зрозуміло, «пере-йти», «пере-плисти», «пере-стрибнути», «пере-могти», тобто бути набагато сильнішим, зробити максимальне зусилля – пере-могти. Можеш, але ти зробив більше, ніж можеш… Поляки використовують слово zwycięstwo, що можна перекласти як «звитяжність» або «богатирство». Тут теж вкладається в їхнє ментальне розуміння, що таке перемога, – тобто бути хоробрим, вояком і взяти перемогу як богатир, як витязь… Слово «побєда»… має корінь «біда», тобто погане щось. «По біді» – тобто це перейти погане, почекати, поки воно пройде, «по – беде». І я скажу, що навіть саме слово «побєда» не завжди асоціювалося з перемогою… Пам’ятаєте такий твір «Кому на Руси жить хорошо» Некрасова?… Отже: «Скрипят телеги грузные, и как телячьи головы, качаются, мотаются победные головушки уснувших мужиков»… І хто пам’ятає, такий був составитель «Народные русские сказки» Афанасьєв. Так от, в казці, наприклад, «Жар-птица и Василиса Царевна» цитую вам ще один цікавий фрагмент: «Вот я тебе сказала: не бери пера – будет беда. Ну да, это еще не беда, а победка»… І у додатках Афанасьєв сам каже, що слово «победка» – це «мала біда». Тож тепер вам стало абсолютно зрозуміло, що «побєда» – це щось після біди. Ну, коли гарматне м’ясо, криваві штурми – от тоді сприймається все після колосальних втрат як побєда, таке щось начебто велика біда, яка минула, і водночас це поразка, тому що нікого не стало. Ну, і зрозуміло, що перше, коли сталася московська побєда, – це коли Золота Орда розпалася наприкінці XV століття і московське князівство стало вільним. Ось «по – беде» незалежність їхня».

Втім, корінь «біда» у слові «победа» ми знаємо ще з часів мультфільму «Пригоди капітана Врунгеля» з його пророчою пісенькою «Как вы яхту назовете, так она и поплывет».

Завершити цю порцію спостережень хочу цитуванням ще одного відеоролика Олександра Алфьорова «Гроші та Дєньгі – значення слів прояснює історію!»: «Гроші та «дєньги» – це два слова, які покажуть вам міжцивілізаційну різницю України та московії… Слово «деньги» походить від тюркської «тенґе», що позначало дрібну монету. Тож на московських землях, що знаходилися у складі Золотої Орди з ХІІІ по XV століття, використовували ординську назву для позначення грошей. Наше слово «гроші» походить від європейської назви срібної монети, що вперше була карбована в Італії у ХІІ столітті під назвою «ґроссо» та набула поширення в усій Європі, де різні країни карбували срібну монету з такою назвою. До нас назва потрапила з чеською монетою із назвою «ґрош». Тобто ці два слова – «гроші» та «деньги» – розділяють європейську та азійську економічні та історичні зони…»

Напевно, це далеко не всі приклади таких мовно-світоглядних відмінностей українців та москалів. Втім, інші народи також вкладають у свою мову поняття та сенси, важливі саме для них. Проте, напевно, вже ніхто з них не нав’язує своєї мови ціною знищення інших мов і ніхто не каже, що їхня країна закінчується там, де закінчується їхня мова.

Отака історія на сьогодні.