Запах повітря

Вперше опубліковано: 04.08.2020

Авторка перекладу: Світлана

Ті, хто хоч раз відчував по-справжньому виснажливу спрагу, не просто хотів пити, а мучився спрагою, той може підтвердити, що перші ковтки простої води дають можливість вловити її смак. Мені цього не довелося відчути, зате є ще один приклад, який вдалося пережити на власному досвіді. Якщо ви були змушені довгий час перебувати в замкнутому просторі з їдкою атмосферою всередині, то через певний час у вас притуплюється сприйняття цього їдкого запаху, а подальші наслідки – залежно від характеру їдкої речовини. А от коли вдається вирватися на свіже повітря, то перші вдихи дають відчуття запаху чистого повітря. Але буквально через кілька секунд це відчуття зникає, і так само буває зі смаком води.

Цей досвід дає уявлення про те, що вода має свій смак, а чисте повітря – свій запах. Але ми настільки звикли до цього, що просто перестаємо таке відчувати чи розрізняти. Те саме буває і з якимись предметами чи явищами, які знаходяться у нас перед очима, але стали настільки звичними, що ми їх не помічаємо. Точніше, ми їх не помічаємо доти, доки ці явища чи предмети перебувають на своєму місці та у звичному стані.

І ось дещо подібне цілком може виникнути, якщо перед будь-яким із нас опиниться політична карта Європи станом на травень 1941 року. Заради цікавості подивіться на цю карту або подумки уявіть її і спробуйте на ній знайти щось дивне та нелогічне. Швидше за все, більшість колег, які зважилися на такий експеримент, щось розповідатимуть через призму майбутньої війни Німеччини та совка. Так уже сталося, що в нашій свідомості цей рік ділиться на дві майже рівні частини – до 22 червня та після. Але що можна виявити, якщо саме цей аспект усунути з розрахунків?

А виявиться ось що. Вся Європа до кордону совка – це були або окуповані Німеччиною країни, або країни – союзники Німеччини. Але серед цієї одноманітності виявиться пара острівців, які ніяк не вписуються в загальну картину. Ними виявляться Швеція та Швейцарія. У цьому випадку Швецію ми залишимо майже осторонь і згадаємо лише побічно та для порівняння, а всю увагу приділимо Швейцарії. Але спочатку спробуємо зрозуміти, чому ці країни, і насамперед Швейцарія, не зазнали агресії Німеччини.

Якщо взяти самий початок захоплень земель сусідів, то приводом для цього послужило бажання фюрера захистити інтереси російськомовного населення. Точніше – німецькомовного, бо російськомовне населення так само сильно вштирює путіна. І взагалі, якщо хтось візьметься порівняти офіційні причини агресії Німеччини та рф, то виявиться, що Гітлер і путін дуже схожі, а відрізняються лише двома особливостями.

У Гітлера з шевелюрою було все гаразд, і він мав шикарний чубчик, а у путіна зачіски немає як такої. Другою особливістю, безперечно, є вуса. Якщо у фюрера вони були, хоч і в мінімалістичному стилі, то у путіна не склалося і з цим. Кажуть, що у путіна вуса пішли в ніс і саме там у нього пишна шевелюра, але це не точно. У всьому іншому вони – близнюки.

У цьому сенсі Швейцарія – ідеальний приклад. Частина її населення розмовляє німецькою мовою і, як казав Аркадій Райкін: «Айн унд цванціх, фір унд зібціх», що в перекладі з гітлерівської мови означає: «Ласкаво просимо голитися», або запрошення до агресії та анексії. Саме тому Швецію ми залишили за дужками, але, можливо, якось повернемося і до неї.

Як видно, Австрію було анексовано тому, що там жили німці, які просто через недогляд опинилися в окремій державі. Це так вважав сам Гітлер, бо народився в австрійському містечку Браунау. Ну, а Чехословаччину було анексовано через «пригнічених» судетських німців. З цією логікою Швейцарія мала б зазнати анексії відразу після Австрії, у крайньому випадку – після Чехословаччини. Але цього не сталося.

Побутує думка про те, що Швейцарія потрібна була Гітлеру для того, щоб експлуатуючи її нейтральний статус, ховати награбоване в захоплених землях золото. Щось у самій Швейцарії, але більшу частину – за її межами, але не безпосередньо з Німеччини, а транзитом через Швейцарію.

І тут знову слід звернутися до вигляду карти. Швейцарія не має виходу до моря, а на той час авіаційного сполучення у звичному нам вигляді не було в принципі, і тому будь-які комунікації пролягали через сухопутні кордони. І тут виявляється, що на півночі вона межує з Німеччиною, на сході – з анексованою Австрією, на заході – з окупованою Францією, а на півдні – із союзною Німеччині Італією. Це робило нейтралітет Швейцарії не таким очевидним, а тим більше, нейтральна Швеція мала вихід у море, і якщо вже говорити про «перевалку» через «нейтралів», то Швеція для цієї ролі підходила набагато краще. Крім того, відсутність морського кордону не давала можливості третім країнам допомогти в разі агресії проти Швейцарії. І потім, навіщо Гітлеру мати дві нейтральні країни?

Ба більше, у червні 1941 року під час зустрічі Гітлера й Муссоліні одне з питань, які обговорювалися, торкнулося Швейцарії. Виявилося, що обидві країни мають свої види на Швейцарію, оформлені у відповідні військові плани. Союзники навіть домовилися про те, як вони поділять здобич у разі бійки. На цій зустрічі Гітлер сказав буквально таке:

«Швейцарія має найбільш огидних і нещасних людей та політичну систему».

Тобто фюрер, по суті, вже формалізував причину, якої йому було достатньо для проведення зазначених вище заходів в Австрії та Чехословаччині, а тут він якось не наважився «звільняти» німецькомовних. Фюрер пояснив дуче, що зі Швейцарією треба щось вирішувати і що його план передбачає раптовий концентрований удар у напрямку Женевського озера і далі – до озера Конті. «Ми повинні зламати Швейцарію багаторазово переважними силами», – слова фюрера.

Муссоліні в принципі поділяв прагнення фюрера, але, маючи гіркий та невдалий досвід самостійних бойових дій на Балканах і в Африці, був не так оптимістично налаштований щодо подібних планів. Втім, слід розуміти, що Швейцарія не була якимось стратегічним винятком з експансіоністських планів Німеччини, і тим більше у 1941 році, на ейфорії від перемог, Гітлеру не потрібно було нейтральне «вікно», щоб вивозити награбоване золото. На той момент він вірив у свій тисячолітній Рейх і такої потреби просто не мав.

Але факт залишається фактом, і такий розвиток подій мав свої причини. Швейцарія могла відстояти свій нейтралітет військовим шляхом. Так, у неї не було танків та авіації, але гірський характер місцевості просто виключав маневрену війну із застосуванням цих видів озброєнь, і ту перевагу, за рахунок якої Німеччина досягала успіху, тут було неможливо застосувати. Ну, а найголовніше те, що фактично Швейцарії не потрібно проводити мобілізацію у звичному значенні цього слова. Все доросле населення має вдома бойову зброю, і за кілька годин швейцарська армія давала 850 тисяч багнетів.

Причому це вже навчені та дисципліновані воїни, готові одразу вступити в бій. А як швейцарці вміють воювати і тим більше – у своїх горах, нікому пояснювати просто не потрібно, бо кількасот років швейцарські найманці вважалися найстійкішими та найвмілішими бійцями на континенті. Звідси випливає, що готовність і рішучість Швейцарії дати відсіч будь-якому агресору, навіть такому, як Рейх, зупинило виконання агресивних планів надовго, і як виявилося – назавжди. І тому Муссоліні тільки облизувався, дивлячись на Швейцарію. Мало того, у дуче був свіжий негативний досвід ведення бойових дій у горах. Його військам не вдалося вибити зі своїх позицій невеликі гарнізони французів, і ті припинили опір лише після підписання капітуляції з Рейхом.

А це означає, що будь-який нейтралітет має сенс тільки і виключно тоді, коли він спирається на силу своєї зброї, на рішучість свого населення і на його готовність піднятися на збройну боротьбу миттєво і без вагання. У такому разі діяча, який розповідав би про те, що треба «просто перестати стріляти», або б тихо придушили, або гучно розстріляли б. Ну, а решту висновків кожен зробить самостійно. Але головне те, що цей приклад завжди і у всіх був і є перед очима, просто його майже ніхто не помічає або, ще гірше – не хоче помічати.