НПЗ проти складів (Частина 2)

Автор: anti-colorados

У такому випадку ми повинні розуміти для себе, що такі атаки мають два вкрай важливі наслідки. Перший – прямі збитки промисловості, а отже – по ланцюжку, збитки економіки. Другий – час простою, що призводить до зростання дефіциту пального. І тут виникає розуміння того, що ворог точно готовий на витрати, пов’язані з ремонтом відносно недорогого обладнання первинного очищення нафти. Для цього йому не потрібно щось шукати за кордоном і при натиску згори вони ремонтуватимуть це у прискореному темпі, навіть якщо це б’є власника по кишені.

Наглухо зупинити виробництво і вберегти його від подальших ударів можна лише за умови відсутності імпортних вузлів та агрегатів. Саме це дає найпотужніший ефект від таких атак. Але ворог знайшов обхід саме цієї справді гострої проблеми. Він просто зменшив вимоги до якості пального або взагалі скасував його контроль. У результаті виробники стали випускати не бензин у звичному розумінні слова, а сурогат, у якому октанове число підвищується будь-якими засобами, навіть забороненими в цивілізованому світі через дику отруту вихлопів та стрімку деградацію двигунів внутрішнього згоряння.

Там вирішили, що двигуни сипатимуться завтра, а сьогодні за допомогою хімічних добавок до нафти або прямогонного бензину можна видавати публіці те, на чому вона ще зможе їздити, а нормальний бензин, який все ж таки випускається, йде для «білих людей» або для розведення тієї бурди, яку НПЗ можуть випускати на «короткому плечі». Простіше кажучи, якщо зупинка підприємства в принципі відбувалася через неможливість випуску товарної продукції, то тепер заводи можуть випускати те, що зазвичай гнали «самовари».

Таким чином відбувається компенсація дефіциту на ринку пального. В такому разі треба завдавати ударів такої сили, щоб зносити завод під корінь. В іншому випадку він зможе гнати на ринок ось це все. А з огляду на те що нормальне, якісне пальне повсюдно зникає з ринку, то публіці доводиться або заправляти машини чим є, або переходити на громадський транспорт, який теж заправляють бурдою.

Але це – з одного боку, а з іншого – удари по НПЗ тривають навіть на тлі ударів по логістичних мережах ворога. Скажімо так, ворог не просто так б’є по терміналах «Нової пошти», яка за своєю структурою та спрямованістю дуже близька до того, що зараз потрапляє під удари у лаптів. Проте буквально вчора було завдано потужного удару по Рязанському та Пермському НПЗ, які оголосили про повну зупинку виробництва. А до цього удару, за даними західної преси, вибулі потужності лаптів виглядали таким чином:

А минулого тижня ударів було завдано по трьох НПЗ, тобто з періодичністю раз на два дні. Тож тут швидше слід говорити про те, що по логістичних мережах полетіло разом з НПЗ, а не замість НПЗ. Ну, і прямо цієї ночі прилетіло в НПЗ «Лукойл-Волгограднафтопереробка» і одразу – у складський комплекс Wildberries. Ще один логістичний центр компанії було атаковано в Татарстані. Тож ноги недаремно засмучуються. За найскромнішими підрахунками, вартість збитків, завданих ворогові саме після атак на склади, вже перевалила за трильйон рублів. А за нинішнім курсом це вже понад 12 мільярдів доларів. Причому атаки на мережу йдуть менше місяця, а вже такий чудовий результат. У жоден місяць атак по ворожій нафтовій інфраструктурі таких збитків точно не вдалося досягти.

А, між іншим, дуже багато фінансових та економічних аналітиків доходять висновку про те, що звалювання економіки курника в піке не відбулося зусиллями малого та середнього бізнесу, який не вимагав бюджетного фінансування і сам генерував свій прибуток та відповідні податки. І ось ці удари почали вибивати цю подушку безпеки. Тож «розчаровані» можуть не перейматися помилкою ЗСУ. Вони незабаром побачать наслідки цього нового напрямку ударів.