Фюрер пояснює (Частина 4)

Далі Гітлер пояснює своє повне мовчання з приводу того, що коїв совок у Фінляндії, Балтії та Румунії. Нагадаємо, на відміну від промови Сталіна, це було сказано публічно, задокументовано та доступно до вивчення, але історія писалася людьми, які могли б скласти серйозну конкуренцію Андерсену, обом братам Грімм, а також Зоряну та Шкіряку. Страшні казки, які чомусь назвали історією, згодовуються й досі, а можна було ознайомитися з тим, що відомо вже 75 років. Отже, фюрер пояснив відсутність його особистої публічної реакції та реакції уряду і преси Німеччини на явні порушення домовленостей у виконанні червоної армії.

Ще раз підкреслю: ніякої закритої сходки, ніяких засекречувань, як із промовою Сталіна. Гітлер логічно пояснює режим таємності перед початком операції:

«Я повинен був тоді весь час мовчати, і зберігати це мовчання було мені подвійно важко. Не так важко щодо Батьківщини, бо вона, зрештою, повинна була зрозуміти, що є моменти, коли не можна говорити без того, щоб не наразити на небезпеку цілу націю. Набагато важче давалося мені мовчання стосовно моїх солдатів, які, дивізія до дивізії, стояли на східному кордоні імперії, і, проте, ніхто не знав, що починається, ніхто не мав ані найменшого уявлення про те, як змінилося становище насправді і що їм, можливо, доведеться виступити у важкий, навіть у найважчий похід усіх часів. Саме через них мені доводилося мовчати, тому що якби я промовив хоч одне слово, це жодною мірою не змінило б рішення Сталіна, зате раптовість, яка залишилася моєю останньою зброєю, було б втрачено. І будь-яка така заява, будь-який натяк коштував би життя сотням тисяч наших товаришів.

Тому я мовчав навіть у той момент, коли остаточно прийняв для себе рішення самому зробити перший крок. Якщо я бачу, що мій противник скинув рушницю, я не чекатиму, поки він натисне на курок, а краще зроблю це першим. Це було, зараз я можу про це сказати, найважчим рішенням мого життя. Такий крок відчиняє двері, за якими таїться невідомість, і тільки нащадки знатимуть точно, як це почалося і що сталося».

Остання цитата, яку ми тут наведемо, говорить про те, що найгірші прогнози німецького командування з приводу масштабу загрози, що виходила з совка, не тільки підтвердилися подальшим перебігом подій та отриманими фактичними доказами, а й перевершилися виявленим масштабом приготувань тільки біля кордону.

«І ось що ще я повинен заявити: ми не помилилися ні в правильності наших планів, ні в історично неповторній мужності німецьких солдатів, – нарешті, ми не помилилися і в якості нашої зброї! Ми не були розчаровані функціонуванням усієї організації нашого фронту та підкорення величезних внутрішніх просторів, і ми не обманулися в нашій Батьківщині. Однак у чому ми обманулися – ми не мали ані найменшого поняття про те, наскільки гігантською була підготовка противника до нападу на Німеччину та Європу, про те, наскільки неймовірно великою була небезпека, про те, що цього разу ми були на волосок від знищення не лише Німеччини, а й усієї Європи. Сьогодні я можу про це сказати!»

Отже, станом на літо 1941 року Німеччина виконувала всі зобов’язання, взяті перед совком, навіть незважаючи на те, що совок регулярно і послідовно робив кроки, що ведуть убік від досягнутих домовленостей. При цьому всі інші держави, які підписали подібні договори з Німеччиною, чітко виконували умови договорів, про що Гітлер детально й розлого повідомив у цій самій промові. Тобто тільки більшовицька росія плювала на те, що сама ж і обіцяла. Саме це змусило Німеччину переглянути свої плани і перш ніж остаточно розібратися з Англією, яка, на думку Гітлера, століттями нацьковувала народи Європи в братовбивчих війнах, розібратися з більшовицькою росією. Втім, особисто Гітлер зробив останню спробу уникнути великої бійки зі східним сусідом.

Виключно з цією метою і викликали до Берліна Молотова, але замість очікуваних пояснень чи чогось подібного Молотов привіз ультиматум. Як ми писали вище, москва зажадала собі Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Тут узагалі не йшлося про безпеку совка. На той час він зібрав найпотужнішу армію у світі і, усвідомлюючи це, став диктувати умови для захоплення нових територій. Німеччина робила те ж саме, але в рамках, узгоджених зі Сталіним, а тепер Сталін вимагав згоди Німеччини на просування своїх військ у країни – союзники Німеччини.

Тобто війна між Німеччиною та совком стала неминучою зразу після від’їзду Молотова, а точніше, за результатами переговорів – ультиматуму Сталіна та відхилення ультиматуму Гітлером. Відразу після цього було видано знамениту директиву № 21 про початок підготовки сил і засобів для здійснення плану «Барбаросса». Таким чином, подальше вторгнення німецьких військ на територію совка стало відповіддю на ультиматум Сталіна. А ці понад 30 мільйонів громадян совка були ціною бажання Сталіна прибрати до рук згадані вище Фінляндію, Румунію, Болгарію та чорноморські протоки. Саме це бажання Сталіна спричинило руйнування половини Європи і загалом понад 50 мільйонів трупів, якими було завалено континент від Нормандії до Сталінграда.

Що характерно, товариш прутін зараз (це 2017 рік) теж хоче прихопити земель, звично розтоптавши цілі стоси документів, які підписав він особисто і його попередники. Яку ціну буде заплачено за це бажання – побачимо. Чекати лишилося недовго. Одне зрозуміло: товариш Гітлер на тлі товариша Сталіна виглядає, як дрібний кишеньковий злодій на тлі справжнього кривавого бандита.