Гітлер нічого такого не розповідав навіть найвищим офіцерам і навіть тим, хто командував дивізіями, які поступово переміщувалися до кордону з совком. Його промова виявилася поясненням причин війни із совком, але вже постфактум. Через те що її було виголошено на початку жовтня 1941 року, Гітлеру не треба було щось вигадувати чи приховувати, бо його армії вже показали чудові, небачені результати гігантських битв. Тільки полонених червоноармійців було стільки, скільки не могла виставити проти нього вся Європа, а захоплені території просто вражали своїми розмірами. У той момент ніхто не міг дорікнути Гітлерові в тому, що він щось робить неправильно. Тому його промова була спокійною та ґрунтовною.
На самому початку блоку промови, присвяченого саме війні з більшовиками, він зауважив, що з 1939 року змушений був сховати свою власну думку про більшовиків і росію куди подалі, бо чітко розумів, що зовнішні сили хотіли б зіштовхнути Німеччину та росію, щоб максимально їх знекровити. Він заявив, що пропозиції товаришів про можливість укладення миру з росією особисто йому не подобалися, але він змушений був піти на цей крок з єдиною метою – вберегти життя німецьких солдатів від війни на Сході. Саме тому було укладено Пакт про мир та ненапад.
Далі він повідомив про те, що заплановану на літо 1940 року операцію зі штурму Британії було відкладено через необхідність мобілізації всіх наявних військових ресурсів, включаючи перекидання всіх сил Люфтваффе, які були вже невід’ємною частиною будь-якої військової операції Вермахту. Щойно почалося розгортання військ у напрямку Ла-Маншу, розвідка почала давати дані про те, що москва почала висування своїх військ до західного кордону, тобто до кордону Німеччини.
Крім того, щодо Фінляндії була джентльменська угода, яка зв’язувала руки Німеччині, але обмежувала і совок. Наскільки можна зрозуміти, Гітлер був згоден на приєднання Фінляндії до совка невійськовими засобами, тобто за власним бажанням. Що з цього вийшло – всі чудово пам’ятають, і Гітлер не шкодував дифірамбів щодо стійкості фіннів. Він підкреслив, що виконав свою частину зобов’язань, і фінни боролися самостійно, а Сталін забув про те, що обіцяв. Улітку 1940 року Сталін анексував країни Балтії, показавши Гітлеру, як саме виглядає «добровільне» приєднання. А потім совок почав рухатися в Румунію. Гітлер дуже тепло відгукнувся про маршала Антонеску, підкресливши, що румуни повністю і неухильно виконують усі зобов’язання, які давали. Зрештою, настав час з’ясувати стосунки з москвою та вирішити, що робити з пактом від 1939 року.
За словами Гітлера, саме німецька сторона ініціювала зустріч найвищого керівництва Німеччини і совка, щоб обговорити відмінності у трактуванні підписаних документів. Для цього Сталін відправив до Берліна В’ячеслава Молотова. Нам довго лили у вуха маячню про те, що Молотов намагався зберегти мир і таке інше. Насправді Молотов привіз план перегляду умов пакту у формі ультиматуму. Зі змісту промови Гітлера ставало зрозуміло, що в листопаді 1940 року Молотов озвучив чотири вимоги, які висунув Сталін від імені совка. Далі наводимо цитати слів Гітлера, які залишилися як у письмовому вигляді, так і у вигляді аудіозапису.
«Перше: Німеччина має остаточно погодитися з тим, що Фінляндія ліквідується як держава, бо Радянський Союз знову відчув загрозу з її боку. Мені не залишалося нічого, крім відповісти відмовою.
Друге питання стосувалося Румунії. Воно полягало в тому, чи будуть німецькі гарантії захищати Румунію також від Радянського Союзу. І тут я повинен був триматися даного мною колись слова. Я не шкодую про це, тому що в Румунії, в генералі Антонеску, я знайшов людину честі, яка, зі свого боку, твердо дотримувалась цього слова.
Третє питання стосувалося Болгарії. Молотов вимагав права Радянського Союзу розмістити свої гарнізони в Болгарії і таким чином гарантувати їй свій захист. Що це означає, ми вже чудово зрозуміли на прикладі Естонії, Литви і Латвії. Я міг у цьому випадку послатися на те, що така гарантія має бути зумовлена бажанням гарантованого. Мені про таке бажання не було нічого відомо, я повинен був спочатку навести довідки та обговорити це зі своїми союзниками.
Четверте питання стосувалося Дарданелл. Росія вимагала розмістити там опорні пункти. Якщо зараз Молотов буде це заперечувати, я не здивуюся. Якщо завтра чи післязавтра його не буде в Москві, ймовірно, він теж буде заперечувати, що його там немає».
Далі Гітлер пояснив присутнім суть своєї відповіді:
«Однак він поставив ці умови, і я їх відхилив. Я повинен був їх відхилити, і водночас мені стало ясно, що настав час найбільшої обережності. З цього моменту я почав ретельно спостерігати за Радянською Росією. Кожна дивізія, виявлена нами, акуратно реєструвалася, і у відповідь на це вживалися запобіжні заходи. Вже у травні ситуація згустилася так, що не залишилося жодних сумнівів щодо того, що Росія збиралася за першої ж можливості напасти на нас. До кінця травня такі моменти почастішали настільки, що вже неможливо було відігнати від себе думку про загрозу боротьби не на життя, а на смерть».
(Далі буде)