Незвичний погляд. Післямова до статті про козаків, дівчину та річку (частина 2)

На тлі тривалої боротьби за звільнення від хозарів дещо несподівано звучить згадка про них у Конституції Пилипа Орлика. У сучасному викладі ця частина тексту його Конституції така: «Так і стародавній хоробрий козацький народ, що раніше називався козарським, спочатку був піднесений славою безсмертною, розлогими володіннями та лицарськими відвагами, якими наводив страх не тільки на навколишні народи, а й на саму Державу Східну, тому східний володар, прагнучи жити вічно в мирі з ним, одружив свого сина з дочкою князя козарського». 

Але під текстом було посилання на оригінал документа, і, маючи певну недовіру до подання текстів сучасною мовою, я вирішила переглянути те, що назвали оригіналом. У цьому виданні текст Конституції (знайдений в архіві москви у 2009 році) подано мовою оригіналу – староукраїнською мовою (про деталі перевірки оригінальності тексті і специфіку його відтворення для публікації написано у передмові до видання). Скрін тієї самої частини (початку преамбули Конституції) подано на заголовному фото.

Мене зацікавила розбіжність у тексті, яка простежується в останньому рядку скопійованого уривку: «цесар восточный» узяв за дружину дочку не просто «князя козарского», а кагана. У тексті сучасною мовою цього слова нема. Який варіант правильний? Відповідь дає фотокопія першої сторінки Конституції:

У Хозарському каганаті каган був правителем. Так каже Вікіпедія, вказуючи на те, що цей термін використовувався для різних «монгольських та тюркських кочових народів середньовіччя: жужанів, аварів, тюрків, болгар, хозар, монголів, татар. А у Х–ХІ ст., під впливом кочових сусідів, титул кагана використовували правителі русів та київські князі. Київський митрополит Іларіон у своєму «Слові про закон і благодать» XI століття, найдавнішій писемній давньоукраїнській пам’ятці, називає каганами руських князів Володимира і його сина Ярослава (Георгія)».

Тобто це тюркське за походженням слово функціонувало в різних мовах. Але співзвучність слова «каган» (тюркського походження) з прізвищем сумновідомого радянського діяча Лазаря Кагановича підштовхнула мене до з’ясування єврейського аспекту все тієї ж згадки хозарів у пісні про Галю. Підставою для цих припущень стало те, що в одному з варіантів цієї пісні хозари ототожнюються з євреями. Ось текст, наведений, зокрема, в дослідженні Елли Євтушенко (посилання теж навели читачі в коментарях) та в інших джерелах: «Їхали хозари із Дону додому, Умовляли Галю їхати з собою. «Ой ти, Галю, Галю молодая», Умовляли Галю їхати з собою. «Єдем, Галя, с намі, мудримі ж*дами, Будеш жить получше, чем у родной мами».

Дослідниця ставить під сумнів оригінальність цього тексту з кількох причин, найочевидніша з них – це вкраплення російської мови в українську пісню, що загалом для наших пісень нехарактерно. Інша причина – це наведене вище шанобливе згадування хозарів у Конституції Пилипа Орлика як предків козаків, що зовсім не поєднувалося з їхнім «іміджем» у пісні про Галю.

Але яким чином євреї пов’язані з хозарами – тюркськими племенами? Вікіпедія каже про те, що у Хозарському каганаті в різні часи було кілька релігій: язичництво, іслам, християнство і юдаїзм. Зокрема, «хозарська еліта у певний момент масово прийняла юдаїзм». Збереглося три (більше нема) писемні пам’ятки хозарського походження, які написано не хозарською мовою (її записів нема), а «давньоєврейською мовою, що нею послуговувалась еліта, яка сповідувала юдаїзм». Найвідомішою з них є Київський лист, який, на думку його відкривачів, «є найдревнішим автентичним документом, написаним на території Київської Русі і може датуватися X століттям. Документ написаний давньоєврейською мовою і містить першу згадку про Київ у формі Qiyyōb».

У цьому контексті цікаві кілька думок дослідника Олексія Комара в його інтерв’ю «Хозари: якими були і як стали «предками» українських козаків?». По-перше, юдаїзм прийняла тільки верхівка хозарів, а «поширити на все населення Хозарського каганату юдаїзм – не було реального механізму». По-друге, внаслідок цього утворилася незвична модель влади: «Старий правитель каган, який був абсолютним владикою до юдейського періоду, в Х столітті перетворився на символічну посаду. Каган залишався язичником, тому що він був сакральною особою, сакральним царем для всієї язичницької частини Хозарського каганату. Але він був маріонеткою і реальним правителем був цар-юдей». З цього можна зробити два припущення: по-перше, можливо, згодом у подальших уявленнях про хозарів кагана ототожнили з юдеєм-правителем (звідси й могло виникнути згадане прізвище Каганович, але цей логічний ланцюжок – для іншого дослідження); по-друге, релігію хозарської верхівки могли ототожнити з усією державою (наприклад, як християнство для Русі після її хрещення) і, відповідно, всіх хозарів стали вважати євреями (хоча, як видно з наведеної вище цитати з Вікіпедії, разом з князем Ігорем у той самий час у похід ходили хозари-християни).

Отже, підсумуємо версію з хозарами. Чи могли вони бути в пісні про Галю дійовими особами на місці козаків? Фізично могли, принаймні, з огляду на згадані вище набіги на слов’янські племена і заснування міста на річці Дон. Тоді чим вони відрізнялися в цьому аспекті від інших народів, які чинили те саме і могли бути згадані в цій пісні? Нічим, крім того, що на території їхньої держави жили юдеї. Чи могли саме хозари-юдеї вчинити всі ті дії з Галею, які описано в пісні? Щодо еліти в мене більше сумнівів, ніж щодо простих хозарів-юдеїв (якщо такі були). На цьому тлі мені видаються переконливими міркування Елли Євтушенко про підробку тексту пісні з антисемітських мотивів уже в ближчі до нас часи. І (моє припущення) зворотний бік цього упередження щодо євреїв – це пропуск слова «каган» у «повному тексті» Конституції Пилипа Орлика, викладеному сучасною українською мовою.

А що ж з козаками? Версії Елли Євтушенко, які мені видаються вірогідними (обґрунтування – в її відео). По-перше, це могло бути символічним описом весільного обряду. По-друге, це могла бути виховна «страшилка» від батьків дівчатам з повчанням щодо того, що не треба робити і з ким не треба водитися в дівоцтві (і, можливо, веселий мотив працював на те, щоб її співали частіше і тим самим краще запам’ятовували). По-третє, серед козаків могли бути не лише герої, а й покидьки, як і в кожній соціальній групі чи етносі. Крім того, козаками могли називатися українські чоловіки загалом. Моє припущення полягало в тому, що козаки могли перейняти звичаї поводження з жінкою, притаманні мешканцям берегів Дону (Вікіпедія каже, що пісня «здобула широку популярність у другій половині XX століття після виконання її Кубанським козачим хором», і чомусь це не здається випадковим). 

Підсумок. Пісня стала дуже популярною у версії саме з козаками. Їх зображено підступними і жорстокими насильниками. Для того щоб зрозуміти символічний зміст пісні (а тим більше – версію про хозарів та витоки цієї чи інших версій, які тут не згадано), потрібні зусилля і час. Якщо на ці пошуки нема бажання, то образ козака постає саме таким – підступним і жорстоким. А для руйнування цього сприйняття і відмежування запорозьких козаків від, наприклад, донських козаків чи козаків, які «освоювали» Сибір і Далекий Схід, теж треба час і зусилля. А якщо це все козаки, то «яка різниця?» І чи не працює тим самим ця пісня на приниження козаків, які, можливо, поверталися додому – в Україну (бо ж пісня про них – українською мовою)?

Отакі роздуми, знахідки і запитання без відповідей стали продовженням статті і ваших коментарів. На істину і повноту викладу не претендую, але намагалася дотриматися логіки і спиратися на джерела.