Незвичний погляд. Післямова до статті про козаків, дівчину та річку (частина 1)

Автор: Світлана

Стаття з порівнянням двох пісень – «Їхали козаки із Дону додому» та «Їхав козак за Дунай» зібрала в коментарях низку посилань на цікаві інтерпретації саме першої з пісень, а також уточнення і роздуми, за які я вам щиро вдячна. 

І у відео, і в коментарях ідеться про те, що, в цій пісні на місці козаків могли (або повинні) бути хозари. В одних відео це стверджується як факт, але без пояснення, в інших відео це спростовується з досить логічними аргументами. Спробуймо подивитися на це неупередженим поглядом. Козаки? Гаразд. Хозари? Гаразд. Хто з них і чому? 

Про козаків є кілька версій (про них – далі), а от про хозар – детальніше.

Найперше питання: чому саме хозари? Чому не татари, турки, які брали в полон українських дівчат? Чому не половці чи скіфи, якщо згадувати інші неслов’янські племена на території Русі? Такий прицільний вибір етносу трохи привертає увагу.

І те саме запитання, але з іншого боку: чи є інші українські пісні про хозар? Я таких не знаю, але ж вони цілком можуть бути, якщо мінімум в одній пісні їх згадано.

Тому розгляньмо ближче, хто такі хозари. Що ми знаємо про них? Найперше спадає на думку «Песнь о вещем Олеге» Пушкіна: «Как ныне сбирается вещий Олег отмстить неразумным хозарам. Их селы и нивы за буйный набег Обрек он мечам и пожарам». З цих рядків видно, що хозарів Олег вважає «неразумными» і карає їх «вогнем і мечем» за «буйні набіги». В чому вони були нерозумні – це ще одне запитання, яке веде в інший напрям роздумів. Але, на мою зовсім непрофесійну думку, хозари, які змогли утворити власну державу, не можуть вважатися нерозумними в сучасному значенні слова. Вікіпедія каже про те, що це тюркські племена, які зрештою у VII столітті утворили могутній Хозарський каганат, який у часи найбільшого розвитку «оволодів Північним Кавказом, Приазов’ям, більшою частиною Східної Європи по Дніпро. Тоді у залежність від хозар підпали племена сіверян і полян, які платили їм данину» (тут і далі я цитую Вікіпедію не через лінощі шукати далі, а як відправну точку для подальших пошуків).

Сіверяни і поляни – це слов’янські племена, які жили на території нинішньої України. Отже, якщо вони були під владою хозарів, теоретично хозари могли підманути Галю і повезти її з собою. Але ці племена жили зовсім не на річці Дон: поляни жили на правому березі Дніпра, між річками Россю та Ірпенем, сіверяни – на лівому березі Дніпра в басейні річки Десни та над течіями річок Сейму, Сули, Псла і Ворскли (так каже Вікіпедія). Я згодна з авторкою коментаря до моєї статті в тому, що річка в пісні могла мати символічне значення, а назва річки могла бути цілком умовною. Але, з іншого боку, якщо вже згадується історична реалія – хозари, то можна припустити, що й назва річки Дон співвідносилася з реальною річкою.

Дон, Русь і хозари поєднуються в іншому аспекті: «835 року за допомогою візантійських будівничих, на Дону збудовано укріплене місто Саркел, де було багато руських, хозарських, грецьких, іранських і середньоазійських купців». Якщо у руських купців у цьому місті були сім’ї з дітьми, то сюжет з Галею набуває певної ймовірності. Також набуває ймовірності їхній маршрут «із Дону додому», вказаний у пісні, якщо припустити, що «додому» вони їхали, наприклад, у свою столицю: «Спершу у 720-х-737 роках столицею Хозарського каганату було місто Семендер в північному Даґестані, а з середини VIII ст. – Ітиль над Волгою, недалеко сучасної Астрахані».

Отже, хозари вчиняли «буйні набіги» і збирали данину зі слов’янських племен. Руські князі воювали з ними для звільнення своїх земель, причому ці битви тривали понад два століття. Так, Вікіпедія повідомляє, що «862 року руське військо під проводом Аскольда й Діра визволило Київ від хозарської влади. У 883–885 роках князь Олег визволив і племена полян та сіверян з-під хозарської залежності».

Серед переліку цих битв трохи несподіваним є період князя Ігоря, коли хозари воювали не проти руських військ, а разом з ними: «За часів князя Ігоря руське військо двічі (913–914 і 943–944) переходило через Хозарію на Каспійське узбережжя, де захопило чималу здобич. У поході проти Візантії (941) князь Ігор користувався підтримкою Хозарського каганату, серед його дружинників були й хозари християнського віровизнання». Втім, у подальші роки руські князі доклали зусиль для звільнення Русі від хозар та їх розгрому. «Похід князя Святослава Ігоревича 964–965 років на Хозарський каганат завдав йому, після 300-річного існування, остаточного удару. 985 року князь Володимир Святославич пішов походом на булгар та хозарів і після перемоги примусив їх платити данину. Остання літописна згадка про хозарів датується 1079 роком (про їх участь у змові проти князя Олега Святославича, якого схопили в Тмуторокані й відправили у Візантію). 1083 року князь Олег, повернувшись до Тмуторокані, стратив хозарів-змовників. Після занепаду Хозарського каганату хозари поступово змішувалися з тюрксько-половецьким оточенням і згодом цілковито зникли».