President Donald Trump shakes hands with Israel's Prime Minister Benjamin Netanyahu during a news conference at Mar-a-Lago, Monday, Dec. 29, 2025, in Palm Beach, Fla. (AP Photo/Alex Brandon)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Сьогоднішній обстріл України, судячи з усього, відбувся у вигляді тла до вітального дзвінка прутіна Тромбу плюс-мінус у той момент, як тромбові холуї оголосили про історичну «піс діл» з Іраном. Додік власним ротом заявив про те, що угоди з Іраном досягнуто і що війну закінчено. Важко сказати, коли він це заявив, – до того, як дрімав на боксерському поєдинку, влаштованому на честь його 80-річчя, чи після того, але він впевнено розповів про те, що дотиснув Іран і тепер усе буде добре.

І все б нічого, якби не кілька формальних нюансів і один змістовий. Вони залишають якийсь неясний післясмак тому, що в усіх заявах фігурує слово «меморандум», а другий момент формалізував сам Додік. За його словами, всі ті кучеряві ніштяки, які він пообіцяв, відбудуться після того, як у п’ятницю буде підписано відповідний документ. Але знову ж таки, з тексту заяв випливає, що підписано буде меморандум.

З цього випливає, що Додік розповів «ні про що у квадраті». Тобто на момент оголошення цієї нестерпної новини нічого підписано не було, ба більше, саме підписання тільки планується у п’ятницю, але день народження у нього – в неділю, і тому дід зробив просто анонс чогось незрозумілого й видав це за перемогу. Так і сказав морякам: «Запускайте двигуни та розкручуйте свої вентилятори». Це треба було розуміти так, що все запускається негайно, але ні, виявляється, треба чекати п’ятниці.

Але якщо у п’ятницю буде підписано меморандум, то це означає, що жодна зі сторін так і не взяла на себе чітких зобов’язань зі спірних питань, а таке трапляється в тому випадку, коли рішень щодо них так і не знайдено. Цінність паперу, в якому написано, що треба шукати шляхи вирішення ключових питань, навіть нижча, ніж у туалетного з порівнянною площею, бо перший треба ще м’яти, а другий готовий до вживання прямо з рулону. Але навіть у цьому випадку Додік, як досвідчений шахрай, змістив фокус уваги в інший бік, щоб продати публіці повітря.

Цей акцент зроблено на відкритті Ормузької протоки, яке відбудеться незабаром, але, за великим рахунком, це новина вже не першої свіжості. Не беруся рахувати, скільки разів Додік уже обіцяв саме це, і тому робити акцент на відкритті – таке собі рішення. Адже якщо ти раніше обіцяв відкрити протоку, а вона не відкрилася, і так було кілька разів, то це вже говорить про твій рівень сприйняття реальності. За ідеєю, відкрити її треба було тихо і, головне – на додаток до значно цінніших умов угоди, про які не сказано ні слова, і наскільки можна зрозуміти, говорити там нема про що взагалі, бо сторони залишаються при своїх позиціях і зараз.

І тут слід ще раз згадати, що Ормузька протока була відкритою до початку бойової операції проти Ірану і нічого не вказувало на те, що такий стан справ може якось змінитися. Перекриття протоки якраз і стало наслідком тромбової війни, і судячи з усього, саме чинник протоки поклав його на лопатки. А все починалося з ядерної та ракетної програм Ірану. Саме їх ліквідацію Тромб назвав головною метою всього цього заходу, а в другу чергу він ставив за мету усунення режиму бородатих і при цьому особисто закликав іранців скидати аятол з його особистою допомогою.

(Далі буде)

Від Svitlana

3 коментар до “Дикість № 2 (Частина 1)”
    1. Ці 14 пунктів заслуговують, щоб Кобзон виконав особисто для Тромба невмирущій хіт “Руз пірузі” (“день перемоги” на фарсі) , бо це дійсно – ПЕРЕМОГА.

Коментарі закриті.