Собор (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Тож силами Мазепи почалося відновлення ланки, що зв’язує Київ та Константинополь, але після поразки військ Мазепи і Карла 12 у відновлені ним церкви прийшли московські попи, щоб співати йому анафему, гадки не маючи про те, що на голову їм нічого не крапає просто тому, що більшу частину зруйнованого підняв з уламків той самий Мазепа, якого вони так старанно проклинають. До речі, це і є їхні традиційні цінності. Потім вони проклинали американців, які своїм лендлізом урятували совок від колапсу. Але це – інша історія, яка буде пізніше.

І ось уже досить свіжий епізод, пов’язаний із Лаврою та її Успенським собором. У перші місяці війни совка з Німеччиною Сталін прийняв рішення про застосування тактики «випаленої землі». НКВС було доручено знищувати все, що не вдалося вивезти, і руйнувати все, що тільки можна зруйнувати. Звідси – розстріли заарештованих у в’язницях. Це відбувалося не лише у Львові та області, а й у столичній Лук’янівці. Арештантів розстрілювали прямо в камерах, а для надійності – кидали гранати. На Донбасі було підірвано ТЕЦ, металургійні заводи, затоплено шахти, врешті-решт було підірвано греблю ДніпроГЕСу… Вже чути лаптями, чи не так?

Так от, центр Києва, а особливо Хрещатик, було заміновано великою кількістю вибухівки, і фактично центр Києва було знову знищено. Там не було вуличних боїв, як Берліні, не було масованих бомбардувань, як це було у Дрездені чи Кельні, а було планомірне і навмисне знищення культурного центру. Між іншим, усе це було розкладено по поличках німецькими слідчими, і досвід було застосовано у Кракові та Празі, хоч і не вдало, проте задум був таким самим.

У нашому випадку важливе те, що НКВС, серед іншого, замінував і… Успенський собор Києво-Печерської лаври. Але, на відміну від інших об’єктів, замінованих НКВС, собор мав стати пасткою для важливих персон окупантів, і вибух мав статися в момент огляду знаменитого храму кимось із важливих діячів. Так воно і сталося.

3 листопада 1941 року до вже окупованого Києва прибув правитель союзної Рейху Словаччини Йозеф Тісо, і у програмі його візиту якраз і був Успенський собор Лаври. Мабуть, у більшовиків виявилася не надто достовірна інформація, а можливо, програма візиту дещо змінилася, але Тісо в супроводі командування окупаційних військ у цьому секторі прибув до собору та після короткого огляду відбув за подальшою програмою. Приблизно через годину пролунав величезний вибух, який призвів до чергового руйнування собору і частково пошкодив дзвіницю, що стояла поруч.

Потім більшовики почали розпускати легенди про те, що і собор, і Хрещатик, і греблю Дніпрогесу знищили злісні німці. Ув’язнених у тюрмах – теж розстріляли вони, і, звісно ж, вони розстріляли польських військовополонених у Катині, що потім також було спростовано після ретельного розслідування німецькими слідчими. Тобто є послідовність дій та дешевого прикриття, які щоразу намагаються виконувати лапті. І ось сьогодні вони знову вдарили по Успенському собору, і знову ж таки звинувачують у цьому когось. Майже за тисячу років – нічого не змінилося, крім засобів, використаних для руйнування. Наміри, методи і маневри для приховування своєї провини залишилися незмінними і в рамках того, що прутін називає «традиційними цінностями».