Собор (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Початок сьогоднішньої нічної атаки по Україні і конкретно по Києву застав мене в передмісті Парижа, а закінчення – десь у небі над Німеччиною, тож про її результати стало відомо вже в аеропорту Варшави. За цей час уже опубліковано всі подробиці та деталі атаки, тому щось писати саме в такому ключі для аудиторії, яка особисто все спостерігала, – немає сенсу. Натомість пропоную поглянути на один з епізодів цієї атаки з ретроспективної точки зору.

Отже, вже добре відомо про те, що під ударом опинилася Києво-Печерська Лавра, а точніше – Успенський собор. Лапті вже розповідають, що Сили оборони України його самі обстріляли, тільки не зовсім зрозуміло, навіщо це могло знадобитися. Інша річ, що прутінцям треба терміново відхреститися від удару саме по цьому місцю та цьому об’єкту, інакше виникнуть неприємні занурення в історію, які якраз і вкажуть на сутність злодійського стада, що зараз атакує Україну.

Історію Лаври тут нема потреби повторювати, але вона була сполучною ланкою справжньої Русі з Константинополем і ще тисячу років тому мала статус святині. Але ось у 1169 році князь Володимирсько-Суздальський Андрій Боголюбський зібрав коаліцію військ для атаки на Київ. Тоді ще не було ракет і «Шахедів», і тому атаку було здійснено силами піхоти та кінноти. Причини цього дійства тут обговорювати не станемо, але зазначимо, що міжусобні війни між князівствами були справою звичайною, проте не цього разу.

Військо Боголюбського не просто захопило Київ, а дві доби знищувало його як сутність. Як це зазвичай буває у лаптів, після захоплення міста вони почали його нещадно грабувати, а місцевих жителів – ґвалтувати і вбивати. Але цим справа не обмежилася. Окупант повністю пограбував усі церкви, в тому числі Лавру. Там також знищили значну частину ченців, решту – захопили та віддали в рабство. Ще раз підкреслю: тут ішлося не про захоплення важливого населеного пункту, а про його знищення. Після всієї цієї вакханалії війська Боголюбського підпалили все, що могло горіти, і подалися до своїх кордонів.

Не дивно, що приблизно через сто років, під час західного походу хана Батия, лапті, які вже становили значну частину його війська, погодившись на васалітет Орди, після захоплення Києва знову зробили те саме – пограбували і спалили. Зокрема, було наполовину зруйновано той самий Успенський собор, який постраждав і сьогодні вночі.

І ось що цікаво: практично всі історіографи сходяться на тому, що політика Орди щодо релігій захоплених нею народів і країн була дуже толерантною. Для цього була ціла низка причин, і тому вони практично ніколи не чіпали священників і культові місця, незалежно від конфесії. Тому повторне пограбування та руйнування Лаври було самодіяльністю тієї частини війська Батия, яка складалася з лаптів і прийшла з тих самих земель, звідки раніше прийшов Боголюбський. Таким чином, лапті вже двічі знищили Лавру як «місце сили» чи духовний міст між християнським Константинополем та Руссю. Звідси випливає люта ненависть цієї публіки до Мазепи, який своїм коштом став відновлювати церкви в Києві, Чернігові та інших місцях. Саме за це московські попи йому і співають анафеми до цього дня.

Вони чудово розуміють, що означає відновлення цього «мосту», і тому їх так розплющило від повторного визнання Києва як православного центру Русі. На жаль, наше тупувате населення навіть не змогло оцінити того, що відбулося під час правління Пороха. Ми ж пам’ятаємо, як наші негідники, що називають себе журналістами, влаштували Пороху вирвані роки на пресконференції, присвяченій здобуттю Томосу? Це їх абсолютно не цікавило, бо за грошики вони відпрацьовували іншу тему, нав’язану москвою. І, між іншим, ці діячі й досі вправляють мізки все тому самому пустоголовому стаду.

(Далі буде)