Про ракетні удари та центри прийняття рішень (Частина 4)

Автор: anti-colorados

Тому дивимося уважно та фіксуємо кожну наволоч, яка зараз почне піднімати саме таку риторику. Будь-хто, хто розкриє рукавичку на таку тему, – робить для путіна другу частину його плану, тільки вже тут. На місці контррозвідки я зараз уважно стежив би за інформаційним простором, бо ці «подснежники» зараз виявлять себе з усією чіткістю. Як мінімум цю погань потрібно брати на олівець, а по-хорошому – шукати ниточки, за які їх смикають.

Але саме таку реакцію путін очікує з розрахунку на те, що українці – таке саме раболіпне, безвільне і ганебне стадо, як його власне населення, включаючи й невелику групку «не таких росіян», які фальшиво мекають: «Ми проти війни». Більшість українців мають прямо протилежну реакцію – лють, і з кожним таким ударом дедалі більше людей приходять до висновку про те, що в полон цю погань можна брати лише в рідкісних випадках, і лише коли ті – навмисно здаються. Про це говорять уже навіть літні люди, які стандартно не мають такого радикалізму.

Не будемо тут описувати того, що готові робити деякі з наших читачів, але просто зауважимо, що до їхніх рук окупантам краще не потрапляти. Краще висмикнути чеку гранати і покласти собі за пазуху. Після ось таких прильотів охочих особисто сказати «Дякую» представникам сусідньої країни стає дедалі більше. Навряд чи їхній фюрер розуміє, що такий страх в Україні не працює, але зі своїми уявленнями він піде в могилу, яка його вже зачекалася, а крім цього, в нього є ще одна причина, яка змушує його діяти в подібному ключі, вкриваючи себе черговим шаром воєнних злочинів.

Він сам собі ліпив образ мачо для того, щоб позбутися свого ганебного образу «Окурка», «Чинарика» та «Молі», ким він був усю першу половину свого життя. Зараз він компенсує свої психологічні, а можливо – й фізичні травми, яких він зазнав з дитинства, і тому йому важливо показувати себе таким собі босяком і відчайдушним малим, ким він ніколи не був доти, доки в нього не завелася особиста охорона з ФСО, без якої він навіть кроку ступити не може. За їхніми спинами він став таким крутим.

А останніми днями наші почали навалювати особливо потужно та особливо точно. Зауважимо, що ланцюжок високоточних ударів не припиняється з моменту потоплення хитрого буксира, обладнаного батискафом та системою ППО «Тор». Ходять чутки про те, що він не тільки й не стільки йшов до Зміїного, як до місця загибелі крейсера «москва». Схоже на те, що звідти зняли ще не все цікаве, і тому судно пішло в режимі «щоб двічі не вставати» – відвезти боєприпаси на Зміїний і щось робити підводне в районі «москви».

Потім були вишки Бойка та Зміїний, потім – гігантські артсклади армійського масштабу. Знищення баз «Альфи» і «Вагнера» були особливо болючими, бо йдеться не про гарматне м’ясо, доля якого путіна ніколи не цікавила, а обнулили його особистих опричників. А це ж – не вишки, не острів, які стоять на місці. Хтось же дав координати баз цих підрозділів, і цей хтось може бути лише всередині їхньої системи. Зрозуміло, що це удар по тому самому образу мачо. Плюс до того, Україна набула статусу кандидата у члени ЄС, від чого там досі сходять отрутою та жовчю. І потім, путін особисто обіцяв завдати ударів по польському плечу логістики ЗСУ, якщо нам передадуть «Хаймарси». І ось у Мережі з’явилися відео роботи цих систем, але ми ще до відео розуміли, що вони вже працюють.

Словом, путіну треба показувати крутість перед своїми опричниками. Обстріли Києва – з цієї опери. Поки ми писали ці рядки, було чути ще два вибухи, і поки що ми не знаємо, що це було. Старий метушиться, бо нічого з того, що раніше відбувалося за помахом руки, тепер не працює, і обстріл Києва може повернути йому хоча б частинку величі, а водночас такою своєю «крутістю» він немовби посилає сигнал саміту G7 (27.06.2022. – Прим. перекл.) і саміту НАТО, що відбудеться на початку тижня (29–30.06.2022. – Прим. перекл.). Тож усе це – спроба втриматися в недосяжності для тих, хто вже приміряє його корону. Це його фобії, його компенсація неповноцінності. Він перестає бути Цезарем і все більше стає старим, що панікує і дедалі рідше злазить зі своєї валізи.