А тепер уявімо, що монетку встановлено на відстані два кілометри, і по ній стріляють із найкрутіших снайперських гвинтівок, але тут із шумом пролетіла крилата ракета і влупила десь поруч, зрівнявши із землею все те місце, де було поставлено мішень. Безглуздо? Безумовно, бо який ідіот лупитиме крилатою ракетою по монеті? Але ми продовжимо формулювання цього питання і застосуємо його до сьогоднішнього дня: «Який ідіот стане лупити крилатою ракетою по житловому будинку?»
Погляньмо на це з іншого боку. Припустімо, що ціллю є якийсь нафтопереробний завод, наприклад, Новошахтинський. Там є установки для перегонки нафти, ємності з нафтою та готовою продукцією, дизелем, бензином, гасом та іншими нафтопродуктами. Така ціль уже не потребує особливої точності, головне – влучити бодай у якусь ємність, далі все піде само собою. Звісно, краще влучити саме в технологічні потужності, тоді збитки можуть бути максимальними, бо солярки вони ще наженуть, а от коли з ладу виведено обладнання, то з цим уже будуть проблеми. Особливо якщо ремонтувати нема чим.
Цей приклад наведено для того, що ми міркуємо з позицій нормальних людей, які живуть у цивілізованій країні. А це означає, що навіть у разі війни цілями стають об’єкти військового призначення або інфраструктури. Тобто навіть витрачати боєприпаси на щось інше стає марнотратно і безглуздо. Простіше кажучи, якщо певна система озброєнь не дозволяє уразити конкретну ціль, ми просто не будемо стріляти, а вони стріляють.
І ось практично весь потік сьогоднішніх новин виходить із цього, на наш погляд, хибного уявлення. Ми собі уявляємо, що вони стріляли по чомусь конкретному, але схибили і влучили в житловий будинок. Але ж це не перший випадок, і щоразу ми дивилися на те, як вони самі висвітлюють свій воєнний злочин. Так от, лише деякі їхні ЗМІ писали, що десь там стояли танки чи ще щось, а в переважній більшості тексти були зовсім іншими. Вони писали про те, що ракетний удар було завдано по Києву, і крапка.
Хотіли вони того чи ні, але їхні ЗМІ чітко показали, що цілями не були якісь конкретні військові об’єкти або «центри прийняття рішень», а саме Київ. І ось по Києву вони таки влучили, бо це відповідає наведеному вище прикладу. Ціль – величезна, тож по ній можна стріляти і старими ракетами, які можуть прилетіти на кілька десятків метрів убік від конкретної точки, вказаної як ціль.
Ми просто залишаємо осторонь причину подібної стрілянини, яка, швидше за все, є не просто найбільш імовірною, а єдиною. Це не що інше, як терор, стрілянина у стилі «куди влучить», яка нам просто не вкладається в голові. Але знову ж таки, ми міркуємо як адекватні, цивілізовані люди, а не звихнуте населення мордору, яке вважає все це нормальним. А щойно ми беремо таку «ціль» як опорну і починаємо міркувати про те, що відбувається, в режимі гіпотези, то все починає вкладатися чітко і без проблем.
Так ми легко отримуємо відповідь на запитання про те, чому вони використовують давні та неточні боєприпаси. Їм просто плювати, куди воно там прилетить, – аби не збили ракету і вона влучила хоч у житловий будинок, лікарню, дитячий садок, а хоч у торговельний центр – та куди завгодно. І таким чином путін вирішує два завдання. Принаймні, йому так здається. Перше – йому потрібно посіяти паніку і тим самим викликати тиск на уряд, щоб зупинити євроінтеграцію України.
(Далі буде)