Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції
Попередню статтю було дописано пізно вночі і, відповідно, ще до того, як добрі птахи почали долітати до своїх цілей, що відбулося вже під ранок. Тому до неї просто не могли увійти події, які на світанку порадували буквально весь курник, тож нижче – логічне продовження теми.
***
НЕ ТІЛЬКИ ПРО КІНО
Люди старшого піонерського віку пам’ятають, що в репертуарі радянського кіно практично повністю були відсутні жанри еротики і хорору. Невеликі епізоди зі скромними і короткими оголеннями у фільмах типу «Табір іде в небо» викликали просто дикий ажіотаж, ну, а з фільмами жахів було практично ніяк. З великою натяжкою до них можна було зарахувати «Злий дух Ямбую» про ведмедя-хитуна і, мабуть – все. Але перед розвалом совка з’явилися відеомагнітофони, і на касетах до них ринуло західне кіно. Зрозуміло, що спочатку найбільш запитуваними були фільми відсутніх або слабко представлених жанрів.
Публіка до гикавки надивилася про те, як колгоспники збирають урожай, про суворих і незворушних партійних керівників, які з поглядом наркомана розповідають про світле майбутнє, або про бригадира, який вирішив відмовитися від премії, тому що був чесним і вважав, що її нарахували несправедливо. Тож публіку тягнуло подивитися на щось живе, хоча б на «Ходячих мерців». Навіть під фініш совка ніхто не наважився зняти фільм про те, що вождь світового пролетаріату насправді виробляв в еміграції. На роль його соратниці Інеси Арманд можна було запросити Памелу Андерсон, наприклад, і показати, як Ілліч особисто штурмував будуари борделів, а також що робив з полоненими жрицями кохання, а потім – що вони робили з ним.
Ніхто не наважився зняти фільми такої ж властивості з вождем і вчителем, найкращим другом школярів та школярок про те, як вони з його вірним соратником Лаврентієм Берією виховували молоде покоління. Не кажучи вже про те, як це виконували попередники Берії – Єжов та Ягода. А там було що зняти й показати з маркуванням 21+, і навіть там не все можна було показувати так, як було насправді. Зрозуміло, що в курнику зараз ніхто не наважиться зняти щось подібне про прутіна, бо такі нетлінки не те що на «Оскар» не виставиш, а навіть канадський Порнохаб таке не прийме, бо там повністю відсутня рубрика «У світі тварин».
Але все ж таки найбільше шокували фільми жахів, які на той час уже оформилися в окремий жанр, зі своїми прийомами безпосереднього впливу на психіку глядача. Найпершими багатосерійними фільмами цього напряму, що засвітилися в совку, були «П’ятниця, 13-е» і «Кошмар на вулиці В’язів». Їх пам’ятають глядачі зі стажем, а тим, хто молодший, ці назви нічого не скажуть, але нам вони важливі саме сьогодні. Справа в тому, що цієї ночі добрі птахи влаштували лаптям натуральний «Кошмар не тільки на вулиці В’язів», і що характерно, все це сталося у п’ятницю, хоч і не 13-го. Тож якщо зібрати першу категорію фільмів, дати їй загальну назву «Історії червоних ліхтарів» і додати назви вказаних фільмів жахів, то події цієї ночі для лаптів можна вкласти в окремий фільм і назвати його:
«КОШМАР НА ВУЛИЦІ ЧЕРВОНИХ ЛІХТАРІВ У П’ЯТНИЦЮ».
(Далі буде)