Автор: anti-colorados
Це з одного боку, а з іншого – ми розуміємо, що в переважній своїй масі противник застосовує зброю, яку в сучасному світі не можна назвати високоточною. Тобто якщо навіть припустити, що «центр прийняття рішень» був би в якомусь конкретному місці і на ньому красувалася б відповідна вивіска, далеко не факт, що наявними засобами противник зміг би вкласти боєприпас саме в це місце. Щодо нових ракет, які здатні на таке, то противник насправді має вже зовсім невеликий залишок, а більшість обстрілів ведеться ракетами, які з самого початку проєктувалися для тактичної ядерної боєголовки, і тому висока точність не була актуальною.
Тому використання на них звичайної БЧ, хоч і призводить до значних руйнувань у місці вибуху, але саме це місце може виявитися досить далеко від цілі. Простіше кажучи, вибухнути воно вибухне, от тільки де – велике питання. Але противник, який планував застосування таких боєприпасів, однозначно розуміє ці особливості і просто зобов’язаний виходити з доцільності застосування саме такого боєприпасу по цій цілі. Простіше кажучи, якщо ціль не постраждає, бо приліт буде за десятки метрів, а цей тип зброї не дає потрібної точності, то його застосування навряд чи можна вважати доцільним.
І далі постає питання, яке військові всього світу точно беруть до уваги. Просто згадаймо ті описи будь-яких боєприпасів, які нам хоча б раз траплялися. Там обов’язково буде написано, що ці боєприпаси застосовуються для ураження живої сили противника, інші – для захищених цілей, треті – для броньованої техніки, четверті – для чогось ще. Але скрізь вказується сфера застосування. Звідси випливає, що лупити по броні осколковими боєприпасами – марно, як і вражати піхоту бронебійним снарядом.
Коли йдеться про ракети, то тут підключається ще один чинник. Він полягає у вартості самого боєприпасу. Наприклад, крилата ракета «Томагавк» коштує від мільйона доларів за одиницю. Загалом ракети можуть коштувати й набагато більше мільйона, залежно від того, під які цілі їх заточено. Але в будь-якому випадку йдеться про те, що ціль завжди повинна бути набагато ціннішою за боєприпас, яким по ній працюють.
Просто нагадаємо, що стрілецькі боєприпаси – патрони – здебільшого коштують 50–150 гривень за постріл у комерційних цінах. Військовим боєприпаси обходяться дешевше. І ось копійчаний боєприпас може привести до загибелі одного солдата противника. Але вкладати ракету вартістю в ешелон таких боєприпасів у копійчану ціль або взагалі «в молоко» – марнотратно та безглуздо. Тому кожен набір цілей має відповідний набір боєприпасів, якими по цих цілях можна відпрацювати.
Скажімо так, стрільці мають старий метод перевірки точності стрільби. На певній, дедалі більшій відстані встановлюється десятицентова монета, і по ній ведеться вогонь. Чим далі монета, тим просунутіша зброя потрібна для її ураження. На якійсь відстані карабіни поступаються місцем снайперській гвинтівці з відмінною оптикою та іншими речами, що дозволять зробити точний постріл. Але така гвинтівка, оптика і сам патрон коштуватимуть зовсім не тих грошей, які коштують набої для автомата і сам автомат.
(Далі буде)