Уперше опубліковано: 26.06.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
Останнім часом лунають погрози росії спрямувати свої удари у «центри прийняття рішень» в Україні. Ці слова не нові, бо вони пролунали ще у 2022 році, через кілька місяців після початку широкомасштабного вторгнення. Пропонуємо порівняти поточну ситуацію з подіями того періоду, щоб побачити, чи змінилася риторика і справжні цілі таких ударів.
***
Хаотичний обстріл столиці України, який стався сьогодні вранці, зараз коментують таким чином, що путін знову довбає по цивільних цілях, і дискусії розгортаються в цьому напрямі, уникаючи суті того, що відбувається. А насправді таке формулювання питання взагалі не має жодного сенсу. Вже десятки населених пунктів орки стерли з землі. Разом з усіма цивільними об’єктами, які стали цілями.
І ось при читанні ранкових повідомлень мимоволі постає питання про те, звідки у людей береться диференціація між тим, як орки валять артою по населених пунктах, практично перемелюючи їх у щебінь, та ударом ракетою. Це що ж виходить, є різниця в тому, що саме руйнує цивільний об’єкт? Ну, а якщо говорити про те, що подібні речі відбуваються у великому місті, то знову ж таки, таке майже щодня прилітає до Миколаєва і щодня – до Харкова. І там також руйнується цивільна інфраструктура.
Насправді в цій ситуації треба звернути увагу на інші, важливіші моменти, що ґрунтуються на фундаментальних і навіть світоглядних відмінностях мислення, які змушують нас дивуватися, а орків – не зачіпають абсолютно. Тут є кілька шарів цієї теми, які залишаються не розглянутими, коли ми починаємо топтатися по темі атак на цивільні об’єкти. Вже понад чотири місяці щодня йдуть ці атаки, а ми все одно робимо здивований вигляд, і вся пара йде у свисток.
Як завжди, спочатку слід з’ясувати цілі того самого ракетного обстрілу Києва. Ми вже кілька разів чули заяви кремлівців про те, що у відповідь на якийсь вдалий хід ЗСУ – чи то втоплений крейсер «москва», чи знищені вишки Бойка, чи уражений нафтопереробний завод – вони погрожують завдати ударів «по центрах прийняття рішень». У різний час ми натикалися на подібні заяви і дочитували їх до кінця, щоб побачити, як вони уявляють ці самі центри.
Політичне керівництво країни має мінімальний вплив на прийняття військових рішень, і це нормально для нормальних країн. Якщо путін вважає, що всі керівники країн, як і він, дуже люблять грати в солдатики і креслити лінії на карті, то для нього буде велика несподіванка. Таких ідіотів майже немає, і війною займаються професійні військові.
Декілька днів тому з мордору прийшли уривчасті дані про те, що путін особисто розробив якусь хитру операцію, яку мав виконати спецназ ФСБ, щоб показати військовим зразок бойових дій. Під цю справу на фронт послали зведений загін конторської «Альфи» з усіма технічними наворотами. Так от, у місце тимчасової дислокації загону точково прилетів якийсь особливо цінний боєприпас, і на москві пішли некрологи про те, що «такі алмази шліфуються роками». Нам невідомо, що там за алмази і якими швабрами їх шліфували, але зажмурено було весь цей фіндіперцевий загін. Таким чином хитрий план путіна не те щоб дав тріщину, а скоріше – дав дуба. Але повернімося до центрів прийняття рішень.
Що стосується наших Збройних сил, то знайти «центр прийняття рішень» у децентралізованій і досить мережоцентричній системі дуже складно, а швидше – неможливо. Якщо, звісно, там не вважають, що цим центром є кабінет Єрмака на Банковій. Це до того, що жодного разу погрози завдати ударів «по центрах» не було втілено в життя, і здебільшого тому, що в тому уявленні, яке, напевно, є у путіна, їх немає в природі.
(Далі буде)