АКТ І
ІНЦИДЕНТ
Удар треба було завдати сильно і точно. Але в першу чергу — сильно, оскільки остання лунка знаходилася на іншому березі невеликого ставка, і хоч була вона недалеко від берега, м’яч все одно треба було відправити саме туди, щоб потім, другим ударом, відправити в лунку. Якщо сили удару виявиться недостатньо, то м’яч впаде у воду і пиши — пропало. Він вклався в удар усією своєю силою. Та ключка за інерцією пішла далі звичайного і заплутавшись у його чубі, потужно вдарила у скроню, після чого світло згасло. Отямився він уже в лікарняній палаті й побачив над собою обличчя лікарів у масках та окулярах.
Вони явно були задоволені своєю роботою і покликали людей у наспіх накинутих білих халатах і масках, недбало надітих на їхні обличчя.
— З поверненням, містере президенте!
Це був начальник секретної служби, а поруч із ним вгадувався силует начальника його особистої охорони.
— Що? Що це було?
Над ним схилився головний із медичного персоналу і сказав:
— Не хвилюйтеся. Життєво важливі органи не зачеплені. Ну а як усе сталося, ми не знаємо, вас до нас привезли вже в такому вигляді, але тепер — усе вже позаду…
Начальник секретної служби шиплячим шепотом щось сказав лікарям, і ті покинули приміщення.
— Сер! Це була ваша ключка для гольфу. Ви невдало вдарили себе по голові. У нас усе зафіксовано на відео.
— Та бути такого не може…
— Ось і ми так вирішили, і пресі вже сказали про те, що це був замах. Снайпер стріляв вам у вухо, але ви ключкою відбили кулю.
— Як так?
— А ось так! Бічним зором помітили спалах і, як професійний гольфіст, зреагували на кулю ключкою. В Японії були такі випадки, тільки там кулю відбивали мечем. Оскільки меча у вас не було, то…
— Ну що ж, це мені подобається, але тоді доведеться шукати стрільця.
— Про це не турбуйтеся. Міністр міністерства війни вже про все подбав. Він зараз на педикюрі, але коли звільниться — доповість особисто.
Від такого потоку інформації у нього розболілася голова в районі забитої скроні. Тут же промайнуло питання про те, що це означає — життєві органи не зачеплені? Має ж бути струс мозку чи як? Але, долаючи біль, він все ж вирішив уточнити диспозицію.
— Що він мені доповість і як зреагував?
— Міністр віддав команду бомбардувальній авіації, і вони скинули дві бомби на те місце, де міг перебувати стрілець.
— Бомби? Які бомби?
— Ті самі, що скидали на ядерні об’єкти в Ірані. Тож там усе зачищено на кілька кварталів навколо. Шукати стрільця вже не має сенсу, та й публіка не ставитиме зайвих запитань, оскільки все бачить сама.
— А туди що ж, пустили пресу?
— Їй не потрібно бути на місці. Все добре видно здалеку. Навіть із космосу. Тож про це не турбуйтеся. Все гаразд.
(Далі буде)