Автор: anti-colorados
– Ім’я моє та обличчя надто відомі, щоб усім показувати, а до вас я приїхав на прохання своїх знайомих, щоб розвіяти ваші міфи про демократію, демократів, вибори тощо.
Отже, демократія зародилася у Стародавній Греції. Точніше, той її вигляд, який відомий тепер усім. Багато хто помилково вважає, що демократія – щось світле і чисте, але насправді це – помилка. Зараз я постараюся пояснити це найбільш доступним шляхом. Підніміть руки ті, хто сидів у в’язниці або на таборі.
У залі піднялося кілька десятків рук.
– Добре, опустіть руки. А тепер підніміть руки ті, чиї родичі чи друзі хоча б раз, але відсиділи строк.
Зал наїжачився лісом рук, і було видно, що багатьох це здивувало.
– Чудово, а тепер підніміть руки і ті, хто сам сидів, і ті, чиї родичі або знайомі чалилися у хазяїна.
Практично всі підняли руки, окрім тих, хто перебрав дозу настоянки глоду і пускаючи слину, мирно спав.
– Бачите? На цьому вже можна було б і закінчувати, бо ви побачили, що таке демократія, за якої ви всі зараз живете. Але я вас про це запитав ще ось чому. Ви всі уявляєте, хто такі опущені або півні?
У залі пройшло шелест, хихикання та невиразні вигуки.
– Так от, принципи демократії у Стародавній Греції було сформовано саме такою категорією осіб. Немає жодного основоположника демократії, який би не був, ну, ви самі розумієте. Яке ім’я не візьміть, у нього обов’язково був наставник, який наставляв його у такий спосіб, як і тих, хто живе в «шахті під шконкою».
У залі закашлялись і загули.
– Це було так давно, – продовжив лектор, – що тепер про це майже ніхто не пам’ятає. Але запитайте себе, чи потрібна така демократія саме вам? Можете мені цього не озвучувати. Відповідайте собі.
Публіка поступово заспокоїлася, і лектор продовжив.
– З іншого боку, від демократії – хаос. Виглядає це досить просто: кожен сам за себе і готовий боротися за себе до смерті, тому озброюється до зубів і готується до хаосу. Ви хочете озброюватись?
Тишу зали прорізав чийсь голос:
– Так ми б і раді, але грошей не вистачає на їжу, а вже на зброю… І потім, де ж її взяти, справжню зброю, той самий автомат чи кулемет?
– Гарне питання. Але чому у вас нема грошей, хто знає?
Той самий голос відповів:
– Країна в небезпеці, треба укріплюватися, тому й не вистачає на все. Мало їх, грошей.
– У вас, напевно, є інтернет? Ви можете взяти і провести невеликий розрахунок, який може зробити ваша дитина, якщо навчається у третьому класі. Нехай вона випише у стовпчик за роками середню ціну нафти й газу, а навпроти – скільки продано цього року, і помножить ці дві цифри. А є ще ж золото, алмази, алюміній, титан, платина і багато іншого. Так ви отримаєте уявлення про те, як багато грошей у країні, і якщо у вас їх немає, значить, вони кудись або до когось пішли. Ви ж знаєте, куди вони пішли? Знаєте, як знаєте й те, що рано чи пізно все скінчиться погано, а тому треба думати, чим ви себе будете захищати, коли це «погано» прийде. Ось у Чечні – кожне домогосподарство має стрілецької зброї мінімум на взвод: автомати, кулемети, гранатомети та інше.
Тишу в залі можна було просто помацати руками. Такого від лектора ніхто не очікував.
– Просто в Чечні хотіли озброюватись і тому знайшли для цього гроші та місце, де все можна було купити, а ви – не хотіли, тому у вас нічого немає і не буде.
За лаштунками сидів Петрович і проклинав той день, коли запросив сюди цього лектора. Він подумки перебирав статті кримінального кодексу, які тепер до нього ліпляться просто без питань. Але, з іншого боку, лектора рекомендувало обласне керівництво, і, можливо, все ще якось налагодиться, однак таблетки від серця він випив усі, що були при ньому.
– Ось бачите, перед вами вибір, і ви самі вирішуєте, що робите, а що ні. Як вам смакує демократія?
Поки лектор наливав і пив воду, в залі ніхто не промовив жодного звуку, але потім жіночий голос запитав:
– А якби ми й хотіли щось змінити, ми навіть не знаємо, як це робити і що треба робити.
– Тоді знаходите відео в пошуку за ключовим словом «Майдан». Там усе видно, просто робіть так, як там, і все.
– То в нас немає вибору?
– Вибір завжди є. Можете сісти на пляшку, як це робили завжди, і тихенько на ній сидіти.
Публіка явно була перевантажена такою експресією і впала в каталепсію, але поки що було не зовсім зрозуміло, яким буде вихід із цього стану, і тут лектор вийшов на фініш.
– На завершення лекції можете поставити останнє запитання. Будь-яке, але останнє.
З хвилину ніхто не наважувався, потім по рядах пішов шепіт, публіка явно обирала делегата для останнього запитання, і його озвучив молодий чоловічий голос:
– Пане лекторе, ось ви сказали, що другий вибір – сісти на пляшку…
– Саме так.
– А можна сісти на матрьошку?
Щойно пролунало останнє запитання, Петрович відчув, що заново народився, а подяка до лектора була такою величезною, що обмежувалася лише готівкою в його кишенях. Операція виявилася неймовірною та виправдала всі ті нерви і гроші, які на неї було витрачено.