Уперше опубліковано: 24.04.2023
Автор: anti-colorados
Загалом, якщо ситуацію спростити до цілком зрозумілої формули, то саме Такер Карлсон приніс компанії три чверті мільярда збитків просто тому, що не міг фільтрувати свою мову і не заходити далі за те, що обумовлено журналістською етикою, здоровим глуздом і, як тепер зрозуміло – законами штату Делавер, до суду якого і звернувся позивач. Тобто героїв треба знати в обличчя, і цим героєм для каналу став його найрейтинговіший ведучий. Але яким би яскравим він не був, а принісши таку дірку в бюджет компанії, діяч просто не може залишатися на своєму місці, бо його робота – добувати гроші для компанії, а не втрачати їх, тим більше – в такому обсязі.
Тож залишати хлопця, щоб він ще щось наговорив на кілька сотень мільйонів доларів, може тільки великий оптиміст, і тому стало відомо, що його виперли з каналу. Зроблено це культурно, з вдячністю за плідну співпрацю і навіть із дозволом забрати свій кухлик з логотипом, але все ж таки на тому – все. Ну, а сам Такер Карлсон може поїхати у Флориду до свого друга Донні та особисто подякувати йому за те, що тепер йому не потрібно щовечора поспішати на ефіри, а можна спокійно ловити рибу чи робити щось іще. Друг Донні вміє влаштовувати долю тих, хто працює на нього.
Здавалося б, нам до цього немає жодного діла, і загалом – так воно і є, але містер Карлсон не тільки по Dominion Voting Systems відтягувався. Він повторював буквально всі наративи Трампа з тих питань, які той порушував. У тому числі й про Україну. Охочі можуть самостійно знайти відео або тексти цього діяча, який слід у слід іде за риторикою Трампа, а ми просто надамо зразок того, що він ніс постійно:
«Безумовна підтримка України. Безперечна підтримка нації, про яку більшість американців нічого не знають і не можуть знайти на карті. Безумовна підтримка – це глибоке твердження. Крім ваших найближчих родичів, скільком людям ви пообіцяли б безумовну підтримку? Скільком країнам ви пообіцяли б беззастережну підтримку? Це безумство, коли ви думаєте про це. Але люди, відповідальні за цю катастрофу, думають не так, як більшість американців. Журнал Atlantic відзначив річницю війни, замовивши сьогодні статтю Тома Ніколса. Ніколс – абсолютно безтямний паразит зовнішньополітичного істеблішменту, до якого, мабуть, серйозно ставляться інші негідники й тупі люди у Вашингтоні. Але твір зачаровує. У ньому він мимохідь розкриває суть цієї війни в найяскравіших виразах: «Тепер ми стикаємося з довгою боротьбою з перемогою над арміями москви і, зрештою, відновленням кращого миру».
Тобто він не просто говорить про те, що підтримка України – не на користь США, а з отрутою та жовчю накидається на всіх, хто думає інакше. Дивно, як журналіст, який живе в США, швидко забув про те, як Америці так само не було діла до подій Першої та Другої світових воєн, до Кореї, В’єтнаму, Іраку та Афганістану, але вона не просто допомагала боротися тим, хто намагався долати безумовне зло, а й сама воювала своїми армією, авіацією і флотом. Так, не завжди вдавалося досягти своїх цілей, так, це зумовлювало втрати своїх військ та витрати економіки, але без цього Америка не стала тим, чим вона є зараз, – єдиною наддержавою, на плечах яких лежить підтримка нинішнього світового порядку.
І справа вже не в тому, чи хоче Америка тягнути цю ношу, чи ні, а в тому, що якщо вона її з себе зніме, її візьме той самий Китай, і тоді не буде ні Америки, ні телеканалів, ні таких чудових журналістів. І ось такі жорсткі події, що відбуваються в Україні, дають зрозуміти всім тоталітарним режимам, що великі хлопці – у грі та у формі. Іншим способом цього досягти не можна. Тож сьогодні під зад коліном отримала не лише трампова маріонетка, а й путінська – також.