А саму ракетну базу захопили совки. Їм вдалося отримати фахівців ракетної програми середнього та нижчого рівнів, натомість до їхніх рук потрапили не тільки готові вироби, а й ракети на різних стадіях складання разом із масою комплектуючих. Але потім лапті вперто розповідали про те, що це вони здійснили нестерпний прорив у всіх напрямах і зробили це все якраз у проміжку між другою половиною 40-х і першою половиною 50-х років минулого століття.
Саме тоді з’явилося ціле сімейство підводних човнів, де німці мали безперечний пріоритет. А ось із надводним флотом у них все було не так добре, і у лаптів вийшов «Адмірал Кузнєцов» та інша дурниця. Ракетна програма вийшла на свої максимальні оберти в той самий час. Причому перші пуски було здійснено якраз трофейними ракетами «Фау». Ядерна програма, яку начебто розгорнув конторський вертухай Курчатов, дала свої перші результати теж у цей самий час. Бездарний і неосвічений тулуб Калашніков «зробив прорив» у галузі автоматичної зброї, і тільки згодом стало відомо, що поряд із цим «самородком», який працював у режимі «самотика», весь цей час перебував Хуго Шмайсер, і так – за що не візьмись.
І ось ці самі Ту-95, які обстрілюють нашу територію ракетами Х-101, було створено в цьому самому проміжку часу. Достатньо сказати про те, що вперше прототип цього літака піднявся в небо 73 роки тому, а саме – у 1952 році. Ніхто не наважився розповісти, що товариш Туполєв працював над створенням цього літака тому, що з Німеччини було вивезено понад 2 500 інженерів та конструкторів Junkers, BMW і Messerschmitt, із яких було створено два ОКБ: ОКБ-1 під керівництвом А. Шайбе та ОКБ-2 під керівництвом К. Престеля.
Одна група працювала над створенням силових установок на основі німецького Jumo 022 – експериментального турбогвинтового двигуна Junkers потужністю близько 6 000 к. с. Німецькі інженери надали креслення, розрахунки компресора, турбіни та редуктора, що дозволило радянським спеціалістам швидко створити прототип. Кожен двигун ТВ-2 об’єднувався в пару (спарку), що працювала через планетарний редуктор на спільний співвісний гвинт, – інновація, успадкована від Junkers і дороблена для забезпечення ККД до 0,9 на всіх режимах.
Загалом одне з головних «туполєвських ноу-хау» – унікальний редуктор і контрротаційні гвинти, що обертаються в протилежні сторони, – спиралося на німецькі розрахунки Junkers з мінімізації вихрових втрат на кінцях лопатей. Це дозволило скоротити довжину пропелерів, підвищити ефективність та уникнути втрати потужності на високих швидкостях. Без цих напрацювань створення двигуна НК-12 (фінальна версія, потужністю 14 795 к. с., найпотужніша у світі турбогвинтова установка) зайняло б роки.
Інша група працювала над планером літака та конструкцією його крила, яке мало забезпечити напрочуд високу як для турбогвинтового літака швидкість крейсерського польоту. Тут було повністю використано розрахунки німецьких інженерів та конструкторів, бо товариш Туполєв та його шарага навіть близько не підійшли до технологій, що вирішують ці проблеми. Лаптям вливали у вуха казку про те, що геній самородка раптом стрибнув настільки далеко, що ніхто цього навіть не очікував. До речі, основні розрахунки для бомбардувальника Ту-22 теж мають німецьку основу.
Словом, це все, що потрібно знати про геніальність їхніх інженерів та конструкторів. Інших геніїв у них не було ніколи, і їм соромно в цьому зізнатися.
Усі совкові реактивні двигуни мали німецьке походження, бо реактивного двигуна совкі не зробили. Літак Болховітінова БІ-1 мав ракетний двигун. Не знаю с приводу Ту-22, але саме двигун мав німецьке походження.
Ту-95 відпрацьовувся на цівільному літаку Ту-114. Вузькій фюзеляж зробив “114-го” комерційно невигідним, але дав досвід конструювання і експлуатації.
Колись довелося летіти на ту-114 з москви у хабаровськ, без зупинок, до речі. Ту-118 на цьому маршруті робив 2-3 зупинки. Літак летів дивно, ривками, після приземлення голова іще півдня смикалася. Там же вперше попробував чорну ікру. Півлітака було заповнено японцями, а в задній частині літака за шторою сиділи совкові унтерменші. Я запізнився, залишалося лише одне вільне місце, в японській частині, де мене і посадили. Японцям видали обід з мисочкою чорної ікри. Мені теж дісталося. Унтерменшів годували чимось іншим, без ікри.
Але ж Ту-144, перший у світі надзвуковий пасажирський літак, туполевська шарага якось спромоглася створити.
Так, ви праві. А ще – важкій надзвуковий бомбардувальник Ту-160 Що майже одне і те саме.
Все вкрали з Конкорда. Ну точніше лише що змогли. У підсумку літак міг розсипаться вже при першому виліті.
Можливо. Все ж таки тушка полетіла перша, і ШІ крадіжку заперечує.
Ви довіряєте висновкам так званого ШІ?
Подивіться історію створення ТУ144 на каналі hackmyth на ютубі. І це не диванний іксперд а людина яка має фахову освіту в авіобудуванні.
А якість – як і всього радянського.
В 1995 года, Калининград Московской области переименовали в Королёв, и поставили на въезде с Ярославского шоссе ракету Р-1. Которая Фау-2. Как символ советской космонавтики в городе, который построил “Спутник”
Мой отец учился в расположенном рядом московском лесо-техническом институте. Этот институт выпускал и древокольцев, но основным потребителем его выпускников были космические конструкторские бюро (от тупости которых отец до сих пор плюётся). Была у них и военная кафедра, на которой изучались навигационные приборы. Отец рассказывал, как преподователь-полуполковник делился воспоминаниями молодости:
“Привезли объект. Как работает – не понятно. Разорвали обратную связь в одном месте. По тому, что именно перестало работать, стали понимать, для чего оно нужно”. Что за объект, полуполковник не сказал, но ежу было понятно, что речь шла о Фау-2. Которая Р-1.
Ну и по поводу других гениев, которых никогда не было. Опять же, отец постоянно говорит о том, что космический НИИ в этом самом тогда ещё калининграде нужен был в первую очередь для того, чтобы превращать людей в свиней. Рассказывал, как приходили ребята с мехмата, с горящими глазами – но за несколько лет становились советскими инженерами в парадигме “ты начальник – я дурак”. У него много историй записано про то, что там творилось, но если давать пример – то восемь сотрудников смотрели в один монитор, а для распечаток критических расчётов спуска с орбиты бумагу приходилось воровать в другом отделе. Отец пытался всунуть в свою диссертацию про движение спутников алгебры Ли кватернионов, которые сам считал тривиальностью, как и движение спутников – диссертацию динамили 9 лет, потому что “вся эта математика советским инженерам не нужна”. Из-за перенапряжения попал на два года в дурку – далеко не единственный такой экземпляр.
Так что совок не то, чтобы не имел гениев. Но был мастером их подавления.
“алгебры Ли кватернионов” – нагадали юність! В Донецьку у книгарню, в Донецьку якось по іншому називалася крамниця наукової книги, слід було на тролейбусі кудись за Кальміус їхати. 🙂
Згадалося!
Дякую.
Про літаки і багато чому іншому у совку є гарний канал на ютюбі hackmyth. Де автор рзбирає звідкіля взялися ті чі інші розробки. Автор по спеціальності авіаконструктор. Працював у КБ Іллюшина тому має фахову підготовку.
Дякую за рекомендацію. Про це саме є ще добрий англомовний канал Paper Skies – українець, син льотчика-винищувача.
Дуже раджу всім, хто цікавиться походженням турбореактивної військової авіації та ракетної зброї, танків, стрілецької зброї тощо канал DROMADER DROM (https://www.youtube.com/@dromaderdrom9965/videos) українського інженера-технолога (на жаль, покійного). Наприклад: “О НАЦИОНАЛЬНОМ ДОСТОЯНИИ РФ… Сообщение 48. РАКЕТЫ” (https://www.youtube.com/watch?v=54-D-iXDbO8&t=593s),
“РУССКИЕ СКАЗКИ. Об авиации” (https://www.youtube.com/watch?v=9KN17_IMwqo) та інші.
Из воспоминаний Хуго Шмайсера
Хуго Шмайссер в своих воспоминаниях пишет: «Если бы не этот придурок Миша Калашников, который вечно путался у нас под ногами и мешал всем работать, мы бы изобрели АК-47 не в 52-м, а в 1947, как и планировалось. Не было ничего дурнее и вреднее для инженерного бюро, чем этот заносчивый кретин, который вечно лез со своими лаптями в наши чертежи. Отто дважды порывался его задушить, Ганс — прибить рейсшиной, а Фриц — заколоть циркулем. Болван никак не понимал, что он всем мешает. Я, как мог, успокаивал друзей по несчастью: по крайней мере, мы были в тепле и накормлены, в отличие от наших товарищей на лесоповале. Переломным стал 1951, когда Миша ушел в длительный запой: Альберт придумал напоить его спиртом, в котором мы промывали пружины испытательных экземпляров. Поняв, что с помощью водки мы легко можем от него отделаться, я, скрепя сердце, украл в лаборатории 12 литров, и велел передать их Михаилу. Нам нечем было чистить наши испытательные образцы, зато мы были избавлены от его присутствия. Теперь он появлялся в бюро раз в месяц, небритый и страшный как черт, с трясущимися руками, требуя свою вечную chekushka. Мы давали ему новую банку и выпроваживали прочь. К концу года испытательный экземпляр был готов. Мишу привезли на стрельбы в детских санях, пьяного и с гармошкой»