Авторка перекладу: Світлана
Щоразу, коли ворог обстрілює територію України крилатими ракетами, запущеними з борту стратегічних бомбардувальників Ту-95, вкотре доводиться нагадувати про те, чия зброя використовується проти нас насправді. Між іншим, це не риторичне питання, а ще одне підтвердження брехливості всього того, що стосується найбільш пафосної частини історичного репертуару лаптів. Зокрема, про якісь нестерпні прориви у нові сфери військових технологій.
Власне, таких проривів було два, а саме – в середині 30-х і наприкінці 40-х років минулого сторіччя. Перший прорив було зумовлено інженерною спадщиною німецьких інженерів, які через умови Версальського миру були змушені вести свої розробки на території совка, а трохи згодом на ці ідеї наклалася «індустріалізація», коли американські архітектори, конструктори, інженери і кваліфіковані робітники на голому місці побудували не просто заводи, а цілу індустрію, починаючи від електростанцій і закінчуючи складальними цехами готової продукції.
Причому значну частину не просто обладнання, а цілих заводів розібрали в США, перевезли в совок і там зібрали точнісінько в тому вигляді, в якому вони функціонували у Штатах. І це були саме ті заводи, які могли без особливих проблем випускати як цивільну продукцію, яка заявлялася при будівництві, так і військову. У результаті все, що випускалося під час Другої світової війни, мало не просто американську ДНК, а й усю культуру масового виробництва.
Але зрозуміло, що в ході самої війни технології стрімко розвивалися, і все те, що йшло в серію перед її початком, наприкінці вже здавалося безнадійно застарілим. І між іншим, буквально перед капітуляцією Німеччини, а особливо – відразу після неї, американці виявили, що за дуже багатьма напрямами будівництва військової техніки німці пішли далеко вперед. Це стосується саме технологій, бо німецьке виробництво було не надто добре пристосованим до масового випуску продукції, а тому на один умовний танк, випущений у США, у німців припадав лише один. Але один цей танк був здатний знищити до десятка американських на відстані, яка для американців була занадто великою.
Те ж саме стосується авіації, ракет і багато чого іншого. Американці захоплювалися багатьма речами, які виявили у німців, а дещо вони взагалі не могли ідентифікувати відразу. Так було з двигунами для ракет «Фау» і особливо – з частинами їхніх корпусів. Тільки після того як військові передали знахідки своєму командуванню, а ті – інженерам, там зрозуміли суть знайденого та рівень технологій, які не просто було досягнуто, а запущено в серійне виробництво.
Саме після того як став зрозумілим відрив німецьких технологій, було розпочато програму термінового пошуку інженерів та конструкторів, які могли б відтворити це вже в умовах американської промисловості. І згодом, незважаючи на суперечливість цього рішення з погляду юриспруденції, американці не дуже приховували джерела свого прориву в ракетних технологіях, авіації та інших напрямах. Наприклад, усім було відомо про те, що пілотований космос, як і програму балістичних ракет, було засновано на роботах Вернера фон Брауна та його команди, які встигли піти в зону окупації союзників із ракетного центру Пенемюнде.
(Далі буде)