Моя дуже суб’єктивна позиція з цього питання, яку нікому не пропоную у статусі правила, – я сприймаю обидва варіанти як взаємозамінні. Щодо «доброго ранку», то спочатку я цю формулу почула в пісні «Доброго ранку тобі, Україно, Доброго ранку, щасливого дня!». А згодом, у 2014 році, з’явилася дуже сильна за змістом пісня, яка реально підтримувала своєю енергією: «Добрий ранок, Україно! Прокидайся вже, мала!» І як тут сказати, що формула вітання неправильна?
Щодо «доброго дня», то я теж не бачу відмінності у стилістичному статусі варіантів «Добрий день!» і «Доброго дня!». Щодо «доброго вечора», то, звісно, найпершою пригадується формула «Добрий вечір!», бо вона звучить у колядках та щедрівках. Крім найвідомішої «Добрий вечір тобі, Пане господарю!», – я знайшла інші приклади з цим вітанням: «Святий вечор Добрим людям», «Щедрий вечір, Добрий вечір, Добрим людям на здоров’я!». І наведу кілька прикладів з інших народних пісень: «Козак до дівчини Щовечора йде, «Добрий вечір», – каже Ще й ручку дає»; «Приходжу я та під віконце: Гей, «добрий вечір, ти, дівчино-серце!», «Добрий вечір, дівчино, Куди йдеш?». І бонусом для тих, хто пам’ятає, – привітання діда Панаса: «Добрий вечір вам, малята, любі хлопчики й дівчата!»
Третє запитання є продовженням попереднього: як могли сформуватися ці формули саме в таких відмінках? І тут відповідь легше знайти для формул із родовим відмінком: перед ними хочеться дописати слова: «Бажаю вам/тобі» – «доброго ранку, дня, вечора». І таке речення є цілком звичним для мови, тож в одному випадку ми можемо слово «бажаю» вимовляти, а в іншому – мати на увазі, але продовження цього речення, напевно, і стало формулою вітання.
А от щодо того, як сформувалася конструкція з називним відмінком «Добрий день/вечір!», у мене відповіді нема. Я припускаю, що якісь слова перед нею або після неї формували більш повне речення, але якого змісту? Адже якщо «Бажаю доброго ранку!» – це побажання (так само бажають успіхів, здоров’я – теж у родовому відмінку), то «Добрий день!» виглядає як певне інформування чи констатація факту. Навіщо?
Четверте запитання повертає нас до коментаря, наведеного на початку статті. Чому слово «бути» у конструкціях вітання вживається іноді у формі минулого часу – «Здоров був!» (я чула в дитинстві на свою адресу вітання від старших жінок «Здоров!»), «Здоровенькі були!»? Моя відповідь полягає в тому, що, скоріше за все, це скорочена конструкція не минулого часу, а умовного способу, де пропускаються, але маються на увазі слова «Бажаємо вам, щоб ви…», «Бажаю, щоб ти…». У пісні хору імені Григорія Верьовки, якою він зазвичай закриває концерти: «І в вас, і в нас Хай буде гаразд, Щоб ви і ми Щасливі були!»
Цілком логічним варіантом такого вітання/побажання є варіант зі словом «бути» в наказовому способі: «Будь/будьте, бувай/бувайте»: «Бувайте здорові!» – кажуть гості, які йдуть. Нещодавно в Мережі побачила уривок із хвацької пісні у виконанні Михайла Хоми: «Бувай ми здорова, я вже від’їжджаю». У відповідь гостям кажуть: «Ідіть здорові!» У цій конструкції цікаве те, що «Здоров був!» – це вітання на початку зустрічі, а «Бувай здоровий!» – це формула прощання наприкінці зустрічі (тонку різницю подано у прислів’ї на зображенні, наведеному на початку статті).
(Далі буде)
Як на моє розуміння, при зустрічі спочатку визначають стан справ: “Здоров був? – Був здоров”. “Як справи? – Все гаразд”. Якщо буде якась розмова, для початку загальна тема: “День добрий – Гарна погода – Хліб вродив – Городина аж пре”. Далі основна розмова… Наприкінці розмови висловлюються побажання: “доброго ранку/дня/вечора”, або: “Ну, бувай здоровий. – І тобі не хворіти”. Якщо під час розмови полаялись або мала ймовірність наступної зустрічі, можна сказати “Прощавай”.
Можливо через те, що вранці нема часу теревенити, зразу бажають “Доброго ранку” і біжать дали працювати кожен свою роботу.