Про Нобелівку і не тільки (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Відучора маса новин іде про Нобелівську премію миру та про реакцію Трумпа на те, що її присудили не йому, а також про те, як його тролять прутін і пюрер. Загалом цю тему не варто було б зачіпати через її нікчемність, але доведеться, бо вона не вивалюється хіба що з прасок, а через те що з прасками у нас вчора було не дуже, доведеться коментувати сьогодні.

Отже, можна вчергове переконатися в тому, що похилий вік видає найрізноманітніші ефекти, пов’язані з поступовим погіршенням роботи дрібних судин головного мозку і, як наслідок – деформацією когнітивних функцій. Зовсім старі люди повинні розповідати онукам казки або займатися якоюсь улюбленою справою, а не лізти в управління великими системами, які потребують інтенсивної роботи мозку. Але в цьому випадку цікаве те, що діда так сильно вштирила саме ця премія. Ніхто не ставить запитання, чому саме Нобелівка йому стала такою бажаною і чому саме в галузі боротьби за мир?

Наприклад, він цілком міг розраховувати на Нобелівку з хімії. Як він хімічив з ухиленням від сплати податків, уже встановлено судами, і достатньо було надіслати до комітету судові рішення, щоб стати фаворитом на отримання премії. Погодьмося, хіміки з податками найчастіше або сідають у в’язницю, або перебувають у розшуку, а дід – утік у Білий дім і чудово там почувається, перефарбувавши буквально все під колір золота. Або ж можна було продемонструвати пружність чуба в його майже 80 років, що також досягається особливими препаратами. Це при тому, що більшість його однолітків мають лисину у вигляді коліна.

Він також міг стати Нобелівським лауреатом у галузі фізики, а саме в розділі квантової заплутаності. Адже він уперше продемонстрував таку заплутаність не у світі елементарних частинок, а у повсякденному житті. Що він тільки не заплутував і як він тільки це не робив! Тож тут у нього навіть конкурентів не було б. Про те, щоб здобути премію в галузі географії чи історії, можна не говорити. Достатньо дати перелік воєн, які він особисто зупинив, а точніше – вказати країни, які воювали одна з одною, щоб оформити це як нестерпне відкриття, бо ніхто з фахівців навіть не підозрював, що вказані ним країни воювали між собою. Та що там фахівці? Навіть самі країни з подивом виявили, що вони десятиліттями воювали одна проти одної, але, попри це, Трумп їх помирив.

А в галузі літератури? Стільки текстів, скільки він пише у своїй мережі «Сру сошил», не можуть залишитися безкарними, точніше – не відзначеними. І потім, його книга про мистецтво ведення переговорів могла б стати відправною точкою для Нобелівського комітету. Тим більше що вже будучи президентом, він особисто показав, як вміє вести переговори з прутіним, Сі Цзіньпіном або Кім Винь Хуном. Це ж просто хрестоматійні зразки видатної переговорної стратегії, а також винахідливості та розмаїття тактичних прийомів, які слід занести до канонів ведення переговорів.

Але й це ще не все. Хто сказав, що Нобелівка – це щось особливе? А як щодо Оскара? Додік не раз особисто знімався у фільмах і, як мінімум, міг би здобути премію за найкращу епізодичну роль, але чомусь ця премія його не надихнула. Можливо, тому, що її вручають у Каліфорнії, а її довгий час вважають штатом демократів.

(Далі буде)