Про Нобелівку і не тільки (Частина 2)

Він міг би отримати премію й за танці. Адже будь-який дурень може виробляти па на танцювальних конкурсах, а от нехай танцюристи вийдуть на трибуну під час виборчої кампанії та станцюють перед тисячами виборців. Ніхто на таке навіть не погодиться, а він – міг. Та ще як у нього все це виходило! І зауважимо, якщо ви візьмете бальні чи естрадні танці, там обов’язково буде парне виконання. Чоловік навряд чи став би викаблучуватися без партнерки. Навіть досвідченому танцюристу пропозиція щось зобразити соло, без панянки, не припала б до смаку, а у Додіка все виходить легко і органічно. Але й це його не зацікавило.

Або чому б Трумпу не претендувати на звання почесного чемпіона світу з боксу в суперважкій віковій категорії? І для того є всі підстави. Кожен може зробити експеримент і переглянути бої за участю Залізного Майка. Якщо подивитися хоча б пару раундів, то за рингом обов’язково можна помітити величезний напис «Трамп Плаза», а іноді – й самого Трумпа. То що ж, усе це пішло, як вода в пісок? Тут почесний титул просто напрошується. Але ні, діда вштирило саме з приводу Нобелівської премії у сфері боротьби за мир.

Тобто у світі є стільки номінацій, не менш гучних, ніж Нобелівка, але його просто заклинило на чомусь одному, і це наводить на певні роздуми. Наприклад, зараз про це ніхто не говорить і не пише, але це перший випадок в історії як США, так і Нобелівського комітету, щоб президент так несамовито бажав отримати собі цю премію. Причому в переважній більшості випадків майбутні лауреати навіть не розмірковують на цю тему і тим більше не видають анонсів про те, що якесь їхнє досягнення може стати підставою для присудження Нобелівської премії, а тут – кілька місяців поспіль у Додіка ця тема взагалі не йшла на другий план і стала ідеєю фікс.

Просто уявімо, що президенти Рузвельт або Рейган у будь-якому присутственому місці неодмінно переходили б на тему про прибудову бального залу до Білого дому і на те, що вони мають отримати Нобелівку. Таке навіть як анекдот не проглядається, а тут усе відбувалося наживо, і нікого це не збентежило. Ба більше, ця зацикленість Додіка викликала тролінг серед деяких диктаторів. Щоправда, ні Сі, ні Кіма не помічали в коментарях із цього приводу, натомість відзначилися диктатори пу і лу.

Так, прутін щойно заявив про те, що Дональд Іванович докладає максимум і, безумовно, заслуговує, а ось нобелівці дискредитували себе тим, що видали премію іншому кандидату. І що характерно, Додік навіть не зрозумів, що це був сарказм, запущений в інформаційний простір, і тому зі своїх нобелівських висот він висловив подяку прутіну за те, що той його пожалів. І щойно прутін таке розповів, одразу з’явився Лукашенко і, розправивши вуса, заявив про те, що якби Нобелівський комітет засідав у БРСР, то він швиденько вирішив би питання присудження премії дорогому товаришу Трумпу і що він особисто вручив би премію та ще й відро картоплі зверху.

Словом, ця епопея залишилася позаду, але ще є нагороди з гольфу, та поки що найкращий президент якось не виявив бажання отримати кубок чи щось таке саме з цього заняття. З іншого боку, довгий час він проводив конкурс «Міс Всесвіт», і у зв’язку з цим йому нічого не варто переплюнути всі ці премії, одразу призначивши себе «Містером Всесвіту». Тим більше що в цьому його прагненні він може розраховувати на підтримку як низки диктаторських режимів, так і схвалення делегацій Тау Кита, Альфи Центавра і, звичайно ж, Мельмака.

До речі, ідея створення Альфа полягала в тому, щоб спародіювати президента Рейгана, який сам умів жартувати, в тому числі й над собою. А зараз ті, хто наважується пожартувати з прекрасного президента, одразу вилітають з ефіру. Але в будь-якому випадку, Додіку немає причин сумувати. Адже є ще й золоті медалі з веслування на конях, стрибків убік та бігу на місці. Тож не все втрачено…