У листопаді 1937 року на нараді з найвищим військовим керівництвом (відомій як «протокол Госсбаха») Гітлер виклав свої плани агресії, включаючи можливі дії проти Польщі. Ця нарада стала відправною точкою розроблення конкретних військових планів. Як ми пам’ятаємо, слідом за цим відбувся аншлюс Австрії, а потім – і окупація Чехословаччини під приводом порятунку німецькомовного населення Судет від утисків чехів. Після цього Гітлер виступив перед військово-політичним керівництвом Німеччини і заявив, що етап розширення Рейху без застосування прямої військової сили закінчено і подальша експансія буде пов’язана з активними військовими діями. Відразу після початку процесу анексії Чехословаччини Гітлер узявся за Польщу, і в цей момент йому знадобився Данциг і цей коридор до Східної Пруссії. Практично одночасно Польщі почали виставлятися ультиматуми, а німецьке верховне командування (ОКВ, Oberkommando der Wehrmacht) розпочало розроблення плану під кодовою назвою «Вайс». Основне завдання було доручено Генеральному штабу сухопутних військ (ОКГ, Oberkommando des Heeres).
3 квітня 1939 року ОКВ випустило попередню директиву за планом «Вайс», яка уточнювала стратегічні завдання та розподіл сил. По суті, це вже був повний виклад плану бойових дій, але без його прив’язування до цивільної інфраструктури, що міг зробити лише фюрер. 28 квітня 1939 року Гітлер офіційно затвердив план «Вайс», підписавши відповідну директиву. Цього ж дня він публічно денонсував німецько-польський пакт про ненапад 1934 року. Тобто з цього моменту Німеччина запустила зворотний відлік до початку бойових дій згідно з оперативним планом «Вайс».
У цей самий час міністр закордонних справ Польщі Бек провів два раунди переговорів із німецьким візаві, де той сформулював наведені вище вимоги. Бек відповів ухильно, що, мовляв, він не уповноважений вирішувати подібні питання і вони вимагають опрацювання урядом. Уже тоді стало зрозуміло, що треба виграти час, щоб приготуватися до війни, запах якої вже відчувався в повітрі. 5 січня 1939 року Гітлер особисто зустрівся з Юзефом Беком у Берхтесгадені. Він повторив вимоги щодо Данцига та коридору, подаючи їх як «слушні» кроки для поліпшення відносин. Бек знову відмовився, наголошуючи, що Польща не може погодитися на втрату контролю над Данцигом або на територіальну фрагментацію.
Ще раз наголосимо: коли Гітлер формалізував ультиматум, ОКВ під керівництвом Франца Гальдера та Вальтера фон Браухіча вже майже два місяці працювало над створенням оперативного плану «Вайс». Ще кілька раундів переговорів відбулися навесні та влітку 1939 року, коли реалізацію плану вже було запущено і війська потай висувалися на свої вихідні позиції.
І нарешті, Адольф Гітлер на таємній нараді з найвищим військовим командуванням Німеччини 22 серпня 1939 року прямо заявив, що вимоги Данцига та «Польського коридору» були лише приводом для початку війни проти Польщі. Ця нарада відбувалася в його резиденції в Берхтесгадені за тиждень до початку вторгнення до Польщі. На цій зустрічі Гітлер виклав свої стратегічні плани та мотиви.
Згідно з записами, зробленими учасниками наради (зокрема, в так званому «меморандумі Оберзальцберга»), він сказав, що питання Данцига та коридору не є основною метою, а є лише приводом для конфлікту. Його справжньою метою було знищення Польщі як незалежної держави та розширення «життєвого простору» (Lebensraum) на Сході. Він також згадав, що підписання пакту Молотова – Ріббентропа (23 серпня 1939 року) дало Німеччині свободу дій, усунувши загрозу війни на два фронти.
Точна цитата Гітлера, зафіксована в документах, звучить приблизно так: «Данциг не є предметом суперечки. Йдеться про розширення життєвого простору на Сході та забезпечення продовольства». Це підтверджує, що територіальні вимоги були лише інструментом виправдання агресії.
Тобто прутін, розповідаючи свою тавровану брехню, перевертає все з ніг на голову і навіть намагається піти далі за те, що зробив Гітлер. Тому кожен може знайти документи в першоджерелі, прочитати їх і зрозуміти, що прутін уже формально став набагато гіршим та підлішим за Гітлера, а курник йому співає осанни. Тільки зовсім порожні й тупі голови можуть всерйоз сприймати маячню цього мамчиного історика. У мене – все.
Одним словом, з пуйла історик, як з тампона державний діяч деменційного розливу. Що характерно пуйло з усіх сил намагається наслідувати Гітлера, а його пропаганди, такі як Соловйов, сімонян та її покійний чоловік, діючи за методиками геббельса, вже перетворили кацапів на стадо свиней, які можуть лише жерти, хоча тут багато зусиль не було потрібно, бо бидло трущобне це не діагноз, а факт щодо кацапів.
Усі люди віком за 50 мають досвід спілкування із старими родичами,які вже десь років із 65-70 починають нести дурниці,ображатись з-за ерунди та видумувати якісь неіснуючі факти з свого минулого.Значним шматом таких фантазій е “а от у наші часи….”а потім щось про уявні часи своей молодості,часто суперечливо до своіх же біографічних даних.Цікаво,що основу для таких “спогадів” мізок бере із оточующого світу(ТВ,радіо,розмови з людями) та накладае на якісь яскраві моменти реального життя.,а таких моментів не бувае багато(десь 3-5 ситуацій).Ото ж і чуемо від старих одне й теж ,але подробиці кожного разу різні. Але е одне “але” -ці розповіді не можуть виникати спонтанно та на теми,які людина не закарбувала у пам”яті.Автор дуже влучно помітив,що низка наративів хуйла дуже змінилась за 25 років,не може людина яка виросла у злиденні повоенні роки не почати підсвідомо розповідати про пайку хліба,картки на іжу,перелицювання старого одягу та усе таке….Старість витягае з пам”яти такі подробиці,що людина навіть навмисно не згадае,а поганий контроль над мізком-вивалить усе це у розмові.От узяти того ж лукашенко-він почав нести пургу вже десь 5 років тому,але ця пурга цільна,характерна для колгоспника-управлінця та трохи якихось фантазій.А от у хуйла бачимо коливання від “на Украіну ми ніколи не нападемо”,”РФ бажае у НАТО” це у 00-х роках,”амфори”,”Стерхи”,”Шойга-тайга”,”Шамани”у 10-х роках і потім “Осажденная крепость”,”НАТО розширюеться”,”фашисти-фашисти усюди” у 20-х і під кінець оберт на 180 градусів від 00-х -“ми вимушені почати сво,щоб на нас не напало НАТО”.
Тобто навпаки звичайному процесу деградаціі мізку,дід-маразматик не почав укріплювати кордони,робити заначки та розповідати про важкі повоенні роки( дивиться на лукашенко,який е маркером ціх процесів),а навпаки розпочав низку війн та зробив останню величезну помилку-напав на нас.
Звідти припущення, ми маемо путіна-перевертня,який не мае власних спогадів та життевого досвіду( чи декількох людин із різними спогадами,які прориваються ненавмисно),чи маемо болвана,якому роблять промивання мізку та якось наводять фальшиві спогади не обов”язково у кріслі з кіно “Згадати усе”.Бо у реальності нормальна людина під старість стае млявой,сентиментальной,нерішучей та балакучей,а не навпаки.
Бо старість не радість, а маразм не оргазм.
Саме по собі – так. Але ж в політиці публічний акт це вистава, де є автор тексту, сценарист і так далі.
У мене склалося враження, що прутін постійно шукає виправдання власних дій в історії. Можливо, на додаток до цілком слушних спостережень автора, цей момент також має місце. Йому начхати на історичних персонажив, він шукає виправдання собі.