Прутін. Препаруємо брехуна (Частина 2)

Спочатку – кілька слів про Пілсудського, бо про нього він згадав в останньому інтерв’ю. Тут ми не станемо занурюватися в довгі міркування, а просто нагадаємо про те, що саме під його керівництвом польська армія не просто перемогла більшовиків, які наступали на Варшаву, а розгромила їх начисто і так, що червоні армійці втікали найганебнішим чином. Ну, а з Гітлером Пілсудський справді був у прекрасних відносинах, бо їх поєднувала відкрита ненависть до різноманітних комуністів та соціалістів. І так, Гітлер справді був присутній на заупокійній месі по Пілсудському. Все це справді було, але тут є важливий момент, про який брехун прутін нічого не скаже.

Він полягає ось у чому. На початку своєї кар’єри в ролі канцлера Німеччини Гітлер справді був симпатичний практично всьому Заходу. Король Великої Британії Едуард мав із ним активне листування, інші світові лідери високо цінували зусилля Гітлера у знищенні комуністичного руху в Німеччині. Тобто була смуга часу, під час якої ні до Гітлера, ні до його Рейху не було абсолютно жодних запитань. І для того щоб зрозуміти, наскільки Гітлер був прийнятним для всього світу, достатньо згадати 1936 рік та Олімпійські ігри, які без проблем приймала Німеччина.

Ще раз звертаю увагу на Олімпійські ігри, бо на той момент вони виявилися індикатором довіри до Гітлера, яку мав весь цивілізований світ, у тому числі й Пілсудський. Але фокус у тому, що Юзеф Пілсудський не дожив навіть до Олімпіади і помер більше як за рік до її проведення. А це означає, що він пішов із життя тоді, коли до Гітлера ні в кого не було взагалі жодних запитань, і тому ставити йому на вид його дружбу з Гітлером може або ідіот, або провокатор.

А тепер згадаймо про те, як Славік Молотов тряс руку самому фюреру, а Сталін тряс руку його міністрові закордонних справ Ріббентропу, і як товариш Сталін надсилав вітальні телеграми товаришу Гітлеру, вітаючи його спочатку з днем народження, а потім – і з перемогою над Францією. Тож перш ніж щось розповідати про Пілсудського, варто згадати про Сталіна, який усе це виконував, коли війна вже почалася і Гітлер був уже не тим персонажем, з яким був знайомий Пілсудський.

І тут доведеться навести цитату з останнього виступу прутіна на «Валдаї» до того, як туди прилетів наш дрон, бо від його тексту доведеться відштовхнутися, щоб показати всю брехливість цієї підлої істоти. Ось цей шматок його інтерв’ю:

«Пілсудський був… ну… особистість така… Ворожо ставився до росії і так далі. І мені здається, що під його керівництвом і керуючись його ідеями, Польща наробила дуже багато помилок перед Другою світовою війною. Адже Німеччина пропонувала їм мирно вирішити питання щодо Данцига та Данцизького коридору. Польське керівництво того часу категорично відмовилося і врешті-решт стало першою жертвою нацистської агресії».

До чого він усе це говорив – зрозуміло, бо діяв так, як і Гітлер, тільки Гітлеру вдалося розгромити Польщу за два тижні, а прутіну не вдається зробити з Україною нічого схожого ось уже четвертий рік. Але повернімося до цієї цитати, бо тут цей історик-недоук закопав себе з головою.

Отже, він розповідає про те, що Німеччина пропонувала мирно вирішити питання щодо Данцига і Данцизького коридору. Насправді це – брехня чистої води. Якщо покопатись у різних історичних екскурсах, із яких стирчать кремлівські вуха, то там викладається приблизно така послідовність подій. Гітлеру терміново захотілося підім’яти під себе Данциг – Гданськ, і вже з нього отримати коридор до Східної Пруссії.

Коридор цей мав являти собою смугу суходолу, якою повинні були пройти екстериторіальні залізниці та автомобільні дороги. Тобто Німеччина мала б право без будь-яких формальностей та оглядів переміщувати будь-які, в тому числі й військові, вантажі. Ця ж смуга суші мала відсікти Польщу від Балтійського узбережжя. Зрозуміло, що Польща відмовилася, причому робила вона це дуже м’яко і не нариваючись на неприємності, ба більше – в кілька заходів. Ну, а насправді події розвивалися таким чином.

У січні 1934 року Німеччина і Польща підписали десятирічний пакт про ненапад. Це сталося через рік після приходу у владу Гітлера і за рік до смерті Пілсудського. Пакт мав діяти аж до початку 1944 року. Як мінімум на цей час було відкладено всі можливі суперечності, які могли б призвести до воєнного конфлікту. Тобто все виглядало цілком пристойно, і ніякого Гданська Гітлеру не було потрібно.

(Далі буде)