Отруйна тема (Частина 2)

І ось ми бачимо, що рознарядки, а отже – і показники повернулися знову. Зараз мені вже невідомо, чи існують показники на кшталт «розкриття», як у колишні часи, але достатньо подивитися на те, як рознарядки з бусифікації отруїли всю структуру, і без цього не надто здорову. І якщо вона працює в такому ключі, то просто уявіть, за рахунок чого і хто зараз має найшвидше кар’єрне зростання.

Тому я не знаю, як зрештою переосмислять закон про мобілізацію, але кілька моментів зачепити варто. Перший з них, напевно, виникне у формі репліки «Якщо ти такий розумний, то розкажи, як зробити правильно». Але на це я маю неприємну відповідь. Виглядає дуже просто: нічого не можна робити через приниження. Навіть у такому жорсткому питанні приниження має бути виключено, бо сенс війни з лаптями полягає в тому, що ми не хочемо бути таким самим стадом, як і вони. Тому – не можна застосовувати скотські методи.

Що стосується того, як саме це робити, то тут ми одразу вийдемо на фундаментальне питання про якість влади взагалі. Якщо складні питання вона може вирішувати тільки через скотство, то це говорить про те, що там немає ні розуму, ні бажання шукати правильні відповіді на складні питання. Цей балаган у стилі «офіс простих рішень» працює саме так – за шкуру і в бусик. Це якраз і є просте рішення. А все інше вимагає аналізу світового досвіду, правового аналізу, суперечок та шліфування, тобто розумної, системної роботи, якою зелена влада ніколи себе не обтяжувала. Єрмаківщина – гарантоване скотство у всьому.

Напевно, мобілізація має максимально спиратися на матеріальні та кар’єрні стимули. Що стосується матеріального стимулювання, то, швидше за все, це можна було б вирішити за допомогою партнерів так, щоб навіть лапті заздрили, але для цього всій зелені треба припинити красти. Ніхто не дасть грошей, знаючи, як ці упирі багатіють, адже вони в Європі скуповують вілли, пентхауси та інше. Партнери це бачать і не бачать посадок Єрмаків, Міндічів та інших. Кар’єрне зростання, особливо в політичному плані, має вже зараз зав’язуватися на тому, чи воював ти, чи ні.

Так, тут виникне питання про те, а як же з конституційною рівністю? Але ж її немає й зараз, але в інший бік. Наприклад, чому депутати та помічники не підлягають мобілізації з розрахунку 50/50, як на інших підприємствах? Чому повний обсяг конституційних прав громадянин України отримує у 18 років, а конституційних обов’язків у частині захисту суверенітету і територіальної цілісності – з 25? І таких хитрих варіантів нерівності стільки, що хоч сокиру вішай. Просто погляньмо, хто зараз є верхівкою політичної влади в Україні. Це люди, які не служили в армії, не воювали і не збираються воювати в принципі.

До речі, у свій час сильно кепкували з Ляшка, Тягнибока та деяких інших політичних довгожителів. Так от, обидва ці персонажі воюють і без усякого піару. Це я знаю з других рук, від людей, які постійно спілкуються з ними. А де товариш Юзік, наприклад, хто в курсі? І якщо вже мова зайшла про піар, то нинішніх політичних діячів, які виступають із промовами про посилення мобілізації, треба було б зобов’язати робити одну важливу річ. Якщо ти розкриваєш рота на цю тему, то кінцівка твоєї промови повинна мати такий вигляд: «Я маю право таке пропонувати тому, що сам воював або йду воювати, або просто зараз воює мій син, батько чи брат – близькі родичі». Тільки так. Якщо ти пропонуєш щось посилювати для інших, а не для себе і своїх близьких – закрий рота і оминай цю тему.

Загалом я надто довго буцався з цією системою і не маю навіть надії на те, що реформи дадуть якийсь позитивний вихлоп. Але в будь-якому разі, хто б не рухав ці зміни, він просто зобов’язаний виключити з питання мобілізації скотство. Навіть ціною закриття годівниць та всього іншого. Його (скотства) не повинно бути як явища. Інакше ця тема завжди буде отруйною.